Розділ 24. Адель

 Діна.

 Одне слово, яке може знищити все.

 Звісно, я бачила, що він напідпитку, але я не думала, що все настільки погано. Чому я завжди на другому місці? Чому ніхто ніколи не обирає мене? Навіть мої власні батьки.

 Моя біологічна мати залишила мене в пологовому, з якого я потім потрапила до дитячого будинку, а через кілька років мене удочерили. Моя сім'я - це єдині люди, які обирають мене. Життя вкотре мені доводить, що я маю боротися за увагу, за любов, за те, щоб на мене звернули увагу.

 Я бачила, як Тім дивиться на Діну, але те, що він для мене зробив... Я гадала, що маю шанс. Тепер моя віра похитнулася, але надія залишилася.

 Зморгуючи сльози і стараючись відігнати образу, яка з кожною секундою все більше мене поглинала, я обережно, щоб не розбудити чоловіка, повернулася до нього обличчям. Блондин мирно спав і я просто кілька хвилин лежала і спостерігала за ним, а потім провела кінчиками пальців по його обличчю, носу, губам, на яких затрималася найдовше.

 Коли до мене почали чеплятися ті чоловіки, я розгубилася і була на межі панічної атаки, але потім прийшов Тім. Прикинувся моїм хлопцем, поцілував для правдоподібності. Я досі пам'ятала кожну мить того поцілунку. Він був не моїм першим, але відчувалося так, ніби раніше я не цілувалася. Напевно саме в ту секунду я й закохалася в нього.

 Повернувши погляд на його очі, які досі були заплющеними, я глибоко вдихнула і майже невагомо накрила його вуста своїми.

- Я заслужу твого кохання. - тихо прошепотіла я, а потім лягла зручніше, поклавши голову йому на грудну клітину.

 Заснула я далеко не одразу, а коли змогла зробити це, сни були неспокійними. Спочатку мені снилися жахи минулого, де мене щоразу кидали, а потім я побачила Тіма який цілувався з Діною.

 Мене розривав біль, образа та злість. Звідкись в руці в мене взявся ніж. Я кілька секунд подививлася на нього, а потім з диким криком кинулася вперед до цілуючоїся пари, маючи намір всадити ніж в Діну, яка стояла до мене спиною. Мені це вдалося, але в останню секунду замість Діни я побачила Тіма, який почав стікати кров’ю, дивлячись на мене із здивуванням, що змішувалося з розгубленістю. В наступну мить блондин впав навколішки переді мною, продовжуючи ловити ротом повітря.

 Крові ставало дедалі більше.

 Я просто стояла і дивилася на це, перебуваючи в шоці, який за кілька секунд пройшов, і я зрозуміла, що накоїла.

-Ні-ні-ні-ні, - почала промовляти я і також впала навколішки.

 Взявши голову чоловіка, я поклала її собі на коліна, захлинаючись риданнями, від яких забивало дух.

 Дихання Тіма ставало дедалі важчим, аж ось його очі дивилися в мої, але не бачили. Грудна клітина більше не здіймалася. Серце не билося.

 На хвилину я завмерла, а потім що є сили закричала і прокинулася. По щоках текли сльози, дихання було важким.

 Я в паніці роззирнулася, намагаючись знайти Тіма, який досі спокійно спав поруч. Я полегшено видихнула, але досі не могла повністю залишатися спокійною.

 Обережно вставши з ліжка, я кинула ще один погляд на чоловіка, а потім попрямувала у ванну.

 Зачинивши за собою двері, я застиснула рота рукою і повільно осіла на підлогу, випускаючи на волю ридання, які змушували мене здригатися.

 Не знаю скільки я так просиділа, але коли прийшла до тями, то була повністю знесилина. Тримаючись за раковину умивальника, я повільно підвелася і, утримуючи свою вагу переважно на руках, поглянула на себе в дзеркало.

 Очі було напухшими і червоними, ніс також. Волосся скуйовджене, а щоки аж блищали від сліз.

 Глибоко вдихнувши я вмилася, а потім вирішила прийняти душ, щоб привести себе доладу.

 Перш ніж покинути ванну кімнату, я довгий час стояла під гарячими водяними струменнями. Потім, одягнувши короткий шовковий халатик, і з рушником на голові, я нарешті наважилася вийти.

 Відразу як  опинилася в спальні, я кинула погляд на ліжко. Тіма там вже не було. Я вирішила, що якщо він не пішов зовсім, зрозумівши свою помилку, то має бути на кухні, куди я й попрямувала.

 Скуйовдженний Тім стояв біля вікна і поглядав на вулицю, тримаючи в руках чашку, з якої час від часу робив ковток. 

 Я кілька секунд стояла в дверях, а потім зробила глибокий вдих і сказала:

- Доброго ранку!

 Блондин повільно обернувся і я прочитала на його обличчі емоції, які не покращували ситуацію. На ньому можна було прочитати жаль, сором, відразу. Останнє ранило мене найбільше.

 Йому було так мерзенно від мене? Від ситуації, що склалася? Від самого себе?

- Адель, послухай, я... - почав був він, але я поставила перед собою долоню, закликаючи його замовкнути.

- Не треба. Не потрібно мені говорити, що все це було помилкою, ти був п'яним, ти шкодуєш. - сказала я, намагаючись подолати клубок в горлі і не зводячи погляду з підлоги. - Це все й так чудово видно по твоєму обличчю.

- Ні, я маю пояснити. - все ж сказав чоловік і поставив чашку, яку тримав в руках на стіл.

 Я намагалася залишатися спокійною і тримати свої емоції під контролем, що було в край складно, тому я підійшла до стільниці і почала заварювати собі чай, а Тім тим часом продовжував: