Розділ 12. Флойд

 Прокинувшись, я не побачив Діни поруч, але почув, як її голос долинає з ванної кімнати. Тихо підійшовши ближче дверей, я оперся плечем на стіну, склавши руки на грудях. Спочатку я слухав про всіх чоловіків Ліни, від чого в мене очі повзли на лоба. А ця дівчинка нічого така, стільки розбитих сердець. Всі ті хлопці, які її втратили, безсумнівно сидять зараз і кусають лікті. Визнаю, чутки - це цікаво. Я міг ще вічність ось так стояти і слухати це все, намагаючись зрозуміти непідвласну моєму розуму систему, але раптом Ліна змінила тему на ту, яка цікавила мене ще більше.

 Емоції та почуття Діни. Я помітив, що щось було не так, але не міг зрозуміти, що саме. А це була ідеальна нагода для того, щоб дізнатися все, нічого в неї не запитуючи.

- Ой, годі тобі. Краще розкажи як ти себе почуваєш? Історії в тебе звісно цікаві і захоплюючі, але, знаючи тебе, я переживаю за твій емоційний стан. - ледве розібрав я слова брюнетки. Будь проклята ця шумоізоляція, майже нічого не чути.

 Повисла тиша, а потім Діна відповіла:

- Коли мені зробили пропозицію грати роль дівчини Флойда, а взамін отримати успішну письменницьку кар'єру, я відчула, ніби продаю себе, але всеодно погодилася. Не знаю як описати те відчуття.

 Я шоковано завмер. По той бік дверей також повисла тиша.

 То ось, що вона відчуває. Їй це неприємно. Їй неприємна ця ситуація, я, мої римхи, брехня.

 Раптом в мене на тумбі завібрував телефон і я, вирішивши, що почув уже достатньо, повернувся до ліжка і відкрив повідомлення, яке надіслав Адам. 

 В ньому він запитував, як ми дібралися і, що ж все-таки сталося, коли ми сіли не до тієї машини. Я швидко написав йому відповідь, в якій все описував в загальних рисах, не заглиблюючись у деталі, а в кінці дописав: 

''Обов'язково, щоб мою дівчину грала саме Діна?''

''Так, ми це вже обговорювали. Її обличчя бачили.''

 Зітхнувши, я поклав телефон на тумбу, дивлячись на двері ванної. 

 Ну що ж, доведеться три місяці потерпіти цю ситуацію і мене.

 За кілька хвилин я прикинувся сплячим, якраз вчасно, тому що в спальню увійшла дівчина, лягла в ліжко і майже відразу заснула.

 А я не міг.

Спочатку через кошмар з минулого, а потім Діна прочитала мені казку. Тепер я повернувся туди, де був і знову не можу заснути. Сівши в ліжку, я деякий час дивився на неї, а потім наважився торкнутися, сподіваючись, що вона не прокинеться.

 Обережно провівши пальцями по її волоссю, я торкнувся обличчя і вій, які були мокрі. Вона плакала? Через мене? Чорт! І як мені це виправити? Я більше не хочу приносити страждання людям. Я обов'язково виправлю цю ситуацію. Хай ця пригода стане для неї веселою. Я відвезу її в купу країн, щоб зробити це літо гарним. Як для себе, так і для неї. Я не хочу, щоб вона мене ненавиділа.

 З цими думками я через деякий час заснув.

 Прокинувся я від того, що в повітрі снував запах чогось смачненького. Попрямувавши на кухню, я знайшов там Діну, яка щось наспівувала собі під ніс, нахилившись, щоб зазирнути в духовку.

- Доброго ранку. - привітався я, випадково її налякавши, від чого вона відпустила дверцяту духовки, а та голосно хряснула.

- Доброго. - відповіла блондинка, обернувшись і спостерігаючи, як я займаю місце за столом.

- Коли нам в аеропорт їхати? - запитав, підперши голову рукою.

- Через дві години. Ти вже зібрав речі? - запитала Діна, вимикаючи щойно закипівший чайник і перевертаючи щось на пательні.

- Ще встигну! - безтурботно відповів я і змінив тему, - Що готуєш?

- Мені не спалося, тому вирішила спекти трохи печива і панкейки. Все вже майже готово, можна буде скоро їсти.

 Я був, жах, який голодний, тому не хотів чекати, пускаючи слинки від цього божественного запаху. Тихенько підійшовши до білявки, я швидко схопив панкейк, запхавши в рот і тут же пошкудувавши про це. Дівчина обурливо повернулася й легенько вдарила мене кухоним рушником.

- Воно гаряче!

- Чому ти мені відразу не сказала? - запитав я, старачись остудити їжу, яку вже встиг покласти до рота.

- Я сказала! - відповіла Діна й через кілька секунд протягнула стакан холодої води, яку я відразу ж жадібно випив. - Краще? - запитала вона і я кивнув.

 Раптом в двері хтось подзвонив.

- Я відчиню! - відповіла білявка і до того, як я встиг щось запитати, зникла в коридорі, а за кілька хвилин почувся голос Тіма. Ну так, хто міг сумніватися? Знову ця блондиниста воша. Що тільки Дінь-Дінь знайшла в ньому, не розумію.

- Привіт! - голосно промовив чоловік, увійшовши на кухню. 

 Я здивований, як він ще не розірвався від того щастя, яким від нього несло за кілометр. Ну нічого, він ще побачить хто такий Флойд Йорк. Я хочу зробити літо гарним для Діни, але не для нього. Тому те, що я його ще не спробував прибити - вже велечезна послуга.

- Привіт. - похмуро відповів я, наливаючи собі в чашку окріп.

- Чому без настрою? - ще ширше усміхнувся цей недоумок. Та що ж таке?

 Міцніше стиснувши зуби, я натягнуто посміхнувся йому у відповідь.

- Чому ж, все прекрасно. Ми з Діною провели чудову ніч, справді, кохана? - запитав я щойно зайшовшу Діну, яка кидала насторожені погляди з мене на Тіма і назад.

- Так, я чудово виспалася. - відповіла вона, повертаючись до плити, не зовсім зрозумівши сенс того, що я мав наувазі або спеціального зробивши вигляд, що не розуміє, а загалом не важливо.

 Тепер вже блондин зціпив зуби. Від його зарозумілої посмішки і сліду не залишилося, що не могло мене не порадувати.

- А чому ти так  рано? Діна сказала, що до виїзду ще дві години? - запитав я, повернувшись до приготування кави.

- Так мене Діна й покликала. - відповів той, знизавши плечима, а я перевів погляд на дівчину, яка вже, схоже, сто разів пошкудувала про це, очікуючи пояснень.

- Ну так, - відповіла білявка, - вирішила, що краще буде всім разом виїжджати. Чи ви проти?