Розділ 10. Флойд

 Я ледве не виплюнув чай, коли почув позитивну відповідь Діни на прохання цієї блондинистої воші. Такого я від неї точні не очікував, це підстава!

- Справді? - запитав Тім, він, схоже, теж не очікував такого, але явно сподівався. - Тоді, я побіжу збирати речі. Скинь мені інформацію про рейс.

 Блондин швидко допив залишки чаю, хоча той був гарячий, підвівся і обійняв Діну. Від його поведінки мої очі в компанії з бровами полізли на лоба. Що це ще за самодільність?

- Чай дуже смачний, побачимося завтра! -  із цими словами нахаба покинув нашу - точніше свою -  квартиру , відмовившись від пропозиції дівчини провести його. 

- Це що таке? - приголомшено запитав я, щойно почувся грюк вхідних дверей.

- Ти про що? - почала прикидатися дурненькою білявка. Встала з-за столу, забрала чашку непрошенного гостя, свою, і повернулася до мене спиною, вмикаючи воду.

 - Ми вдвох чудово знаємо про що я говорю. - я також встав, допив залишки свого чаю, ледве не згорівши, поставив її у раковину, де вже набралася вода, і сперся на неї спиною, залишаючись обличчям до Діни. - Нащо він нам в Чехії?

- А чому б і ні? Він мій друг і хоче побувати в цій країні. Я тамтешня, чому не може допомогти йому з цим? - знизала вона плечима, приймаючись за миття чашок.

- Але ж... - почав було я, але білявка мене перервала.

- Якщо ти збираєшся знову капризувати, то я не в настрої все це вислуховувати. - сказала Діна, сполоснувши руки і кілька разів змахнувши ними, посилаючи бризки навколо. - Якщо щось не подобається - мий посуд сам.

 З цими словами вона просто розвернулася і покинула кухню, залишивши мене стояти в цілковитому шоці. Спілкування з цим недопомічником погано на неї впливає. Зітхнувши, я повернувся обличчям до раковини і вимкнув воду, яка була близька до того, щоб вилитися через край. Ополоснувши свою і Дінину чашку, я з відразою подивився на чашку Тіма. Я йому, що, прислуга, мити після нього посуд? Перевівши погляд на вікно, я задоволено посміхнувся, дістав чашку з раковини і, відчинивши вікно, без жодних докорів сумління, викинув її. Вже збираючись зачиняти вікно, почув стул розбитого скла і чиїсь крики. Висунувшись трохи на вулицю, я подивився вниз, побачивши ошелешену шатенку, на яку, схоже, впала, - чи ледве не впала, - викинута мною чашка. Вирішивши не наражати себе на небезпеку, я поспішив сховатися.

- Мені здалося чи я чула, як хтось кричав? – запитала  Діна, увійшовши на кухню того моменту, коли я зачиняв вікно.

- Та там наподвір'ї щось сталося. - махнув я мокрою рукою, посилаючи навколо бризки.

- Ти, що справді помив чашки? - здивовано запитала білявка, оглядаючи простір кухні.

- Ну так, а що?

- Я здивована, не знала, що наша зірка так вміє.

- Ти ще багато чого про мене не знаєш, - відповів я підійшовши, і торкнувся мокрим пальцем носика дівчини, - але я готовий показати все, що тебе буде цікавити. - закінчив з хитрою посмішкою.

- Дякую, - сказала вона, відхиляючись назад, уникаючи мого пальця і витираючи ніс, - але відмовлюся.

- Ну, як знаєш. - знизав я плечима й попрямував до виходу з кухні. - Я в душ.

***

 Повернувшись через кілька хвилин, я почув якісь крики, що долинали десь з коридору. Крім голосу Діни, чувся ще голос якоїсь дівчини. Вирішивши подивитися в що впляпалася моя ''напарниця'', я попрямував до коридору в одному рушнику, обмотаному навколо стегон.

- Ще раз поторюю вам: я нічого на вас не викидала, ви божевільна? - роздратованно сказала Діна в той час, як я вийшов в коридор.

 Переді мною постала така картина: двері були повністю розкритими, на порозі в нас стояла дівчина, яка верещала внизу, коли я викинув чашку, і, схоже, ломилася в нашу квартиру, все не перестаючи кричати, а Діна спокійно намагалася їй щось пояснити, але навіть вона вже втрачала спокій.

- Що у вас тут відбувається? - запитав я і тільки тоді дівчата помітили мою присутність.

- Ця дівчина кинула на мене чашку з вікна, а зараз говорить, що нічого такого не було.- відповіла шатенка, вказуючи на блондинку пальцем.

 А зла Діна, натомість, повернулася обличчям до мене. По ньому можна було зрозуміти, що вона знає хто винуватець всієї цієї ситуації.

- Я прошу пробачити моїй сестрі. - привабливо посміхнувся я, з насолодою помічаючи, що очі нашої ''постраждалої'' жадібно бігають по моєму торсу, а потім зупиняються трішки нижче. - Я б дуже хотів загладити свою провину і можу зробити це завтра. Залиш мені свій номер. - сказав я, підходячи все ближче до дівчини і з кожним словом стишуючи свій голос так, що коли я підійшов впритул до неї, то майже прошепотів їй останні слова на вухо.

- Т-так. - сказала вона, зустрічаючись зі мною очима і облизуючи губи, полізла до своєї сумочки. - Ось моя візитка.

 Шатенка протягнула мені папірець і відійшла на кілька кроків, опинившись вже в коридорі будівлі, а не нашої квартири.

- Чекай мене завтра увечері. - сказав я, підморгнувши. 

 Істеричка перевела погляд на Діну, яка мовчки стояла збоку, спогорда задерла носик і зневажливо хмикнула, перед тим, як я зачинив двері.

 Повернувшись обличчям до білявки, яка ще стояла, дивившись у двері, в бік, де щойно було видно шатенку, я побачив її злегка скривлене прекрасне лично і скептичний погляд. Потім вона підняла брови, закотила очі, похитавши головою і зневажливо хмикнувши, розвернулася і пішла на кухню.

- Ти ж в курсі, що ми завтра з раннього ранку їдемо в аеропорт? - запитала вона щось нарізаючи, стоячи спиною до мене, коли я відкрив холодильник, щоб взяти води.

- Угу, - промугикав я, відпиваючи з пляшки. - Ти ж не думала, що я справді піду до неї? Чи думала? - підозріло звужую очі, помітивши, що вона розгубилася.

- А чому ні? - знизала вона плечима, і висипала те, що нарізала в миску, яка стояла поруч.

- Бо вона божевільна. Раптом бачила, що це я впустив на неї чашку і ще щось вирішить кинути в мене? - запитав я, поставивши пляшку назад до холодильнику.