Розділ 7. Флойд

 Тримаючи міцно Діну за руку, ми синхронно обертаємося і бачимо якогось незнайомого білявого чоловіка, який тримає в руках айпад, повернутий екраном до нас, на якому ми можемо побачити, що на відеозв'язку висить Адам, який і окликнув нас.

- Що з вами стряслося? - запитав мій агент.

- Чому ти так лякаєш? - запитав я, видихаючи з полегшенням.

- Це я лякаю? - здивовано підняв він брови. - Моя людина чекає вас значить, до речі, - чоловік піднімає палець вгору, закликаючи нас подивитися на блондина, що тримав айпад. - Познайомтеся, це Тім. Він вас, власне кажучи і чекав. Де ви були?

- Як ти й сказав, ми вийшли в коридор і нас зустріла адміністратор, яка відвела до машини, а потім ми отримали твоє повідомлення.

- І як же ви вибралися з тієї автівки і опинилися тут? - запитав Адам.

 Я вже відкрив рот, щоб почати йому розповідати, але мене перебила Діна.

- Можливо, ми спочатку заберемося звідси, а потім вже все будемо обговорювати?

 Я обернувся, поглядаючи на неї. Дівчина дивилася в землю, руками вчепившись в матеріал шорт. Якщо придивитися, можна було побачити, що її злегка трясе. Вся ця ситуація не на жарт її налякала.

 Я підійшов до неї і приобійняв за плечі.

- Так, давайте спочатку заберемося звідси. - підтримав я її і Адам кивнув.

- Тім, відвези їх в квартиру як і домовлялися. - скомандував агент і, перевівши погляд на нас додав: - Коли прийдете до тями, подзвоніть мені і поясніть усе. Я маю знати всі подробиці, щоб знати як діяти далі в цій ситуації. 

- А як же наші речі? - поставив я наступне запитання, а зустрівши повний нерозуміння погляд Адама, пояснив: - Ми ж завантажили їх в багажник того типа.

- Ти серйозно? - явно не сприймаючи мене в серйоз, запитав агент. - В такій ситуації ти думаєш про речі? Не знаючи тебе, я б подумав, що ти бідний або, що маєш велику прив'язаність до речей. Але я тебе знаю, тому досить говорити дурниці.

- Ні, в моєму рюкзаку речі, які мені важливі. - нерішуче втрутилася в розмову Діна. - На відмінну від вас, я не маю мільйонів і я справді прив'язуюся до речей.

- Господи. - тяжко зітхнув Адам, втомлено проводячи долонею по обличчю, тріпаючи собі волосся. - Ви просто знайшли одне одного, щоб створювати мені проблеми. Гаразд, будуть вам речі.

 Ми з Діною обмінялися нерозуміючими поглядами.

- Як ти це зробиш? - запитав я, розірвавши наш зоровий контакт з дівчиною.

- Діна, Тім тебе зараз відведе до машини. Не переживай, він надійна людина, не підставна. - додав агент, зрозумівши, що вона може злякатися. - Флойд, ти знайдеш водія, але, будь ласка, постався серйозно до умов. Ти будеш розмовляти з ним в місці, де будуть люди, не будете розмовляти наодинці. Ми не знаємо, що він може зробити. Але потрібно придумати навіщо тобі речі.

- У нас легенда, що Діна вагітна і їй стало погано, тому ми тут. - відповів я, потупивши погляд у землю, знаючи, що з цієї ситуації можуть бути проблеми, які потім розгрібати Адаму, а за це він по голівці не погладить. Підвівши через кілька секунд погляд, я побачив, що агент дивиться на мене шоковано розширеними очима, недовірливо хитаючи головою.

- Господи, як ви тільки додумалися до цього? Моліться, щоб цей божевільний ніде не розпатякав про це, а то потім нам не обібратися проблем.

- Це був єдиний швидкий вихід його позбутися. Ми ж не могли чекати поки він завезе нас в лісочок, уб'є і десь там закопає. Потрібно було діяти і, як ти й сказав, він божевільний, хто йому взагалі повірить, навіть якщо він щось розповість? Можуть піти чутки, але їх не так складно буде спростувати. Тим паче,  що правда на нашому боці. Ти ж не вагітна, чи не так? - зпитав я в білявки, різко обернувшись. Вона явно не очікувала такого запитання, тому здригнулася і, дивлячись на мене великими очима -  чи то від шоку-  чи то від страху - заперечно похитала головою.

- Ну от, бачиш? - посміхнувся я, знову обертаючись до Тіма, що тримав айпад.

- Гаразд, Тім, ведеш Діну в машину і головою відповідаєш за її безпеку. Флойд, ти знаходиш вашого водія і говориш, що в речах білявочки залишилися якісь важливі документи, які терміново потрібні лікарю. Ще раз повторюю для таких тупих як ти, - наголосивши на останньому реченні, сказав Адам, викликавши легкий смішок в дівчини і легку усмішку в хлопця на побігеньках, а я лише закотив очі. - Говориш з ним там, де є люди.

- Я зрозумів, зрозумів. Можу бути вільним?

 Тім підійшов і, взявши Діну за руку, повів до автівки, але я перегородив йому шлях, схопивши за передпліччя руки, якою він тримав долоню дівчини.

- Якщо з нею щось станеться, я тебе знищу. - стиха промовив  я, на що той лише хмикнув і, вирвавши руку з мого захвату, попрямував далі.

 Вирішивши не гаяти часу, я повернувся до лікарні. Нашого фальшивого водія не довелося довго шукати. Він сидів на диванчику неподалік від рецепшину, широко розставивши ноги і, опершись ліктями об коліна, тримав голову опущеною, зарившись пальцями у своє волосся. Коли я наблизився до нього, він швидко підвів голову і, побачивши, що перед ним стою я, відразу звівся на ноги, одягаючи на обличчя маску занепокоєння.

- Як пані Діна? Ми можемо їхати?

 Ще один доказ того, що він фальшивий. Лише сьогодні з'явилися фото, де я з якоюсь дівчиною в ліжку, але ще ніхто нічого не говорив на цю тему. В тому числі, ніхто не розкривав особу незнайомки. Звісно її могли знайти по тому фото, де ми біля фонтану. Там досить добре видно її обличчя. Можна зробити припущення, що так знайшли її робочий акаунт, але вона пише під псевдонімом. Всю цю інформацію я дізнався поки був у ванній, з файлу, який мені надіслав Адам. Особистих акаунтів в соціальних мережах Діна не веде, але в одній з мереж в неї є її акаунт як письменниці, діючої під псевдонімом. Висновок з цього всього такий: цей тип ніяк не міг дізнатися її ім'я та особу, якщо тільки не знає мене чи її особисто, або його міг найняти той, хто знає одного з  нас особисто.