10 глава

*Софі

— Що ти робиш, Мартіне? — Він нарешті опустив мене на землю, але все ще не відпускав рук з моєї талії. Я обурено бризнула на нього водою, а він лише похитав головою й легко посміхнувся. Я ж не вбачала в його безглуздому вчинку нічого смішного. Навіщо він взагалі поніс мене у воду? 

— По-перше, в тебе на сідницях мед, який тобі потрібно змити, а по-друге, я справді хочу все розʼяснити. — Він відпустив мене й пильно глянув у вічі. Чомусь я зараз почувалася неначе дитина, яка зробила щось погане. Можливо, мені таки не слід було намагатися викликати ревнощі в Ферреро? 

— Гаразд, я тебе слухаю. 

Мартін дав крок назад і потягнув мене якомога далі від дітей, які гралися водяними пістолетами. Я спробувала відтерти мед, але в мене це погано виходило. Досить того, що мені не вдалося його змити, то я ще й руку забруднила. Розчаровано видихнувши, я облишила марні спроби. 

— Тобі допомогти? 

Мені так хотілося стерти його хитру посмішку в цей момент. Звісно, мені була потрібна допомога, бо я навіть не до кінця могла дотягнутися до тієї ділянки, де прилип мед. В цей момент я подумки сварила Рафаеля, який зробив це без мого дозволу. Те, що я люблю мед геть не означає, що я дозволяю намащувати його на своє тіло. 

— Ні, я не хочу, щоб ти до мене торкався, — сердито відповіла, роззираючись навколо. 

Ми були доволі далеко від берега, але я бачила звідси Діану та Роккі, які вже мило про щось щебетали під парасолькою. Ці двоє так швидко забувають про образи й миряться. От би й мені так, а то я постійно беру все близько до серця й потім доводиться боротися з неприємними наслідками. 

— Софі, тобі не здається, що це смішно? Якщо ти не забула, то я вже торкався тебе раніше й навіть бачив голою. Єдине чого я хочу — допомогти тобі. — Мені було дуже спекотно навіть у воді, а ще я дратувалася через те, що сонце світило мені просто в очі. Цей день приречений бути невдалим. 

— Не треба мені кожного разу нагадувати про той вечір, ясно? Те, що я колись зробила помилку не означає, що я збираюся повторювати її кожного разу, коли бачу тебе, Ферреро. Ти тільки й створюєш незручні ситуації й цим ще більше мене дратуєш. Забирайся геть і тримай свої руки при собі. Мені було неприємно коли ти торкався мене, зрозуміло? У той вечір я просто забагато випила! — відповіла я, приставляючи руку до лоба. Так я могла краще роздивитися його здивоване обличчя. Останні слова явно були зайвими, але я ніяк не могла повернути їх назад. Дурні виправдання б ще більше погіршили моє становище, тому я вирішила мовчки чекати на його відповідь. 

— Ти не випила багато, Софі. — Він так тихо та ніжно промовив моє імʼя з виразом жалю, що мені стало соромно. На той момент мною керував гнів і я просто хотіла помститися за те, що він залишив мене. — З твого боку дуже низько зараз брехати. Я ж знаю, що нам було добре разом. — Він не був впевнений в тому, що каже. Здається, моя брехня звучала занадто переконливо. Трясця! — Я зробив тобі боляче тоді? — Неприємний клубок у горлі почав душити мене. Він відчував провину. 

— Мені 9 років боляче через ту дурну помилку, ясно? Я кожен день розплачувалася за свою наївність.

Я була дуже виснажена сьогоднішнім днем, а зараз ще навіть не полудень. Недовго думаючи я кинулася до берега. Коли вибралася на сушу, то глянула за спину й помітила, що Мартін не зрушив з місця. Він продовжував дивитися на те місце, де я щойно стояла. Мені було шкода його, але себе не менше. Якщо я знову довірюся йому, то можу вкотре постраждати. Поки я не готова на такий крок. 

Я швидко підійшла до Роккі та Діани, які разом будували замок з піску, й забрала свій рушник. Міцно закутавшись в нього, я звернулася до брата та подруги: 

— З мене на сьогодні достатньо. Я йду додому. — Вони навіть не встигли відповісти, бо я хутчіше натягнула на ноги в'єтнамки й пішла, навіть не озираючись назад. 

Вілла тітки Фульвії та пляж — це неначе два різні світи. Біля моря гучна музика та купа народу, який їсть морозиво, робить фото, грає в волейбол, засмагає та плаває. На території будинку ж можна почути як летить комар чи шарудить листок від вітру. Я була прихильницею таких затишних місць, де можна було залишитися наодинці зі своїми думками. 

Перш ніж заснути в гамаку під звуки природи, я піднялася до себе в кімнату й прийняла душ. Коли змила з себе той клятий мед, то нарешті отримала омріяне полегшення. Вхопивши книгу з полиці, я знову повернулася на вулицю й зручно вмостилася в різнобарвному гамаку. Близько години я читала, а потім Морфей покликав мене у своє царство. 

— Земля викликає Софі! — Я прокинулася від бульбашок, які Ді дула мені прямо в обличчя. Подруга сиділа на килимку для йоги в позі султана з широкою посмішкою. На ній був яскраво-рожевий топ та такого ж кольору легінси, які вдало підкреслювали її витончену фігуру. — Прокидайся, а то весь відпочинок проспиш. 

Я спробувала підвестися, але в мене затекли руки та ноги від того, що я спала в доволі незручній позі. Книга впала на траву і я незадоволено зітхнула, потираючи скроні. Мені добряче напекло голову, бо гамак знаходився на сонці. 

— Котра зараз година? — поцікавилася я, переводячись в сидяче положення. Через сонливість я ледь не впала на землю. На щастя, Мортеро вчасно спіймала мене за лікоть, хіхікаючи. 

— 18:24, — відповіла та, вмикаючи свій смартфон. Вона посміхнулася до власного гаджета, а потім обернула його до мене. В галереї Діани я помітила кумедні фото, де я сплю в гамаку. — Я виставлю їх в Інстаграм, коли буду вітати тебе з днем народження, — зловісно промовила та. 

— Я тебе заблокую. — Ді лише махнула рукою й підняла мою книгу. Мигцем вона пробіглася поглядом по рядках на розгорнутій сторінці й ахнула. 

— Оу… Як це взагалі можна читати? — поцікавилася та, вигнувши ліву брову. Я помітила на щоках Мортеро яскраво виражений рум'янець, причиною якого були відверті сцени в книзі.