9 глава

*Софі

— Ем… — Я втратила дар мови, коли Мартін заговорив про побачення. Мені не вірилося, що зараз він серйозно пропонує кудись з ним піти. Уту ніч все було так легко та просто. Я відчувала, що тут щось не так. Після випускного моя довіра до Ферреро різко похитнулася і тепер я аналізувала кожне його слово в пошуках підступу. — Я не знаю, що відповісти, — зізналася я після довгої паузи. Чесно кажучи, то мені б хотілося провести вечір в його компанії, але я боялася знову розчаруватися. 

— Розумію, — сказав той, опустивши плечі. Мартін намагався приховати розчарування за невимушеною посмішкою, але йому це не вдалося. — Можливо, ти бодай подумаєш? Якщо хочеш, то ми не будемо називати це побаченням. Просто дружня прогулянка? — Я скривилася від цього формулювання. Скільки років я знала Ферреро, але бодай на мить я не задумувалася над тим, щоб стати його подругою. Для мене цього завжди буде замало. 

— Я дам тобі відповідь пізніше. Ти ж не станеш мене тут утримувати до вечора? — Те, що він буде стояти в мене над душею тільки погіршить наші відносини. Мені потрібно більше вільного простору й часу, щоб прийняти остаточне рішення. 

— Так, вибач. 

Він зробив декілька кроків назад і розвернувся. Далі ми йшли до пляжу мовчки. Ще й, як на зло, поруч не було жодної людини. Я ніяково несла свою пляжну сумку й роздумувала над пропозицією Ферреро. Що поганого в тому, що ми один вечір проведемо вдвох? Можливо, його просто мучить совість і він вирішив попросити пробачення. Якщо подумати логічно, то це доволі розумно, адже нам ще близько двох місяців жити під одним дахом. 

З моїх роздумів мене вивів крик Діани. Ми з Ферреро хутчіше побігли до наших друзів, які розташувалися неподалік пальми та кольорового стовпчика з вказівниками.

— Я не хочу вчитися плавати, ясно? — огризнулася Ді, намагаючись стягнути зі свого передпліччя яскраво-зелений нарукавник. Мій брат же намагався втримати його на руці Мортеро. — Ану відпусти. 

— Чому ти така вперта, Діано? Ти будеш в нарукавниках. Навіть якщо захочеш, то не зможеш потонути, — з сарказмом промовив Роккі. Коли я наблизилася до них, то в мене виникло враження, що знаходжуся між двох вогнів. Ще вчора ці двоє так добре ладнали, а вже сьогодні сваряться. 

— Дуже смішно, Рікардо. Я боюся! Невже ти цього не розумієш? — Я міцно обійняла Ді, бо в неї на очі почали наверталися сльози. 

Чесно кажучи, то я добре знала чому вона так на відріз відмовляється лізти у воду. Коли їй було 9, то її залишили з молодшим братом біля річки. 5-річний Луїс пішов купатися й втопився, поки Діана розмовляла з подругами. Після цього Мортеро панічно боїться будь-яких водойм. Ще коли ми говорили з нею телефоном і лише планували цю поїздку, вона одразу сказала мені, що не буде купатися навіть в басейні нашої тітки, який не дуже глибокий. 

— Ти не можеш жити зі своїми страхами вічно, Діано. Невже ти не розумієш, що я намагаюся тобі допомогти? Ти не винна в смерті Луїса, бо сама ще була дитиною. Тобі слід відпустити це й рухатися далі, — серйозно відповів мій брат, відпускаючи руку Діани. Мартін підійшов до нього й прошепотів щось на вухо. Після цього Роккі важко видихнув і схвально кивнув. 

— Якби я була уважнішою, то з ним би все було гаразд! — Ді заплакала і я міцно загорнула її  свої обійми, намагаючись захистити від оточуючих. Я також не вважала її винною в смерті брата, але мені геть не подобалися насильницькі методи Роккі. Якщо він буде змушувати її щось робити, то стане тільки гірше. 

— Пробач, Діано. Мені дуже шкода за поведінку брата. — Я кинула на нього лютий погляд. Мортеро була дуже сильною, веселою та енергійною дівчиною, але коли тема розмови стосувалася втрати Луїса, то вона ставала дуже вразливою. Я навіть не можу уявити, які емоції вона зараз відчуває. Єдине, чого я зараз хочу — покращити її настрій. 

— Якщо він ще раз спробує затягнути мене в воду, то я закопаю його на пляжі, — пригрозила та, витираючи зайву вологу з очей. Я відкинула її вологі пасма, які прилипли до щік і підбадьорливо посміхнулася. 

— Добре, можеш мене хоч вже закопувати. Я заслужив, — відповів Роккі. Мені здалося, що йому шкода про свій вчинок. 

— Йди вже купайся. Я хочу позасмагати, — відповіла та, закочуючи повіки. Колишня Мортеро знову повернулася. Хіба може бути щось краще? 

Хлопці залишили рушники й пішли купатися в морі. Ми з Діаною тим часом купили собі сік в кіоску поруч з пляжем і намастили один одного сонцезахисним кремом, щоб часом не згоріти. Подруга дістала зі своєї прозорої пляжної сумки журнал і натягла на очі сонцезахисні окуляри з тигровим принтом, які їй страшенно личили. 

— Мені кортить прочитати плітки з особистого життя зірок. Це моя улюблена рубрика в цьому журналі! — з захватом промовила та, пережовуючи крекер. Я також дістала один з пакета. На щастя, він був солений. Вперше за сьогодні я бодай щось скуштувала. Однак, декілька шматочків крекера аж ніяк не втамували мій голод. 

— Оу, в мене є набагато цікавіша інформація, ніж у твоєму журналі. — Ді підняла окуляри, щоб бачити мене й запитально вигнула ліву брову. 

— І? — Вона нетерпляче закрила свій журнал і нахилилася до мене. — Трясця, Софі, я вмираю від цікавості! 

— Мартін запросив мене на побачення, — тихо прошепотіла я, згадуючи, як близько він був біля мене, коли просив кудись сходити ввечері. Мені подобалося те, що він не тиснув на мене й таки дав мені час подумати. Це було геть не характерно для Ферреро, якого я знала раніше. У підлітковому віці він завжди отримував те, що хотів одразу. 

— Ааа! — Декілька чоловіків та парочка похилого віку звернула на нас увагу, тому мені довелося прикрити Мортеро рота долонею.

— Тихо, — промовила я, соромлячись. Мені не хотілося, щоб всі відпочивальники знали про те, що однокласник, який мені колись подобався, запросив мене на прогулянку. Все ж, нічого особливого в цьому немає. Можливо, для Мартіна це звична справа. А якщо він так кожен свій вечір проводить?