8 глава

*Софі 

— Я не віддам тобі цю картину, — промовила я, намагаючись зупинити потік спогадів у моїй голові про ту ніч. — Вона залишиться в мене. — Чесно кажучи, то я декілька разів хотіла її розірвати, але вкотре зупинялася. Це був один з тих хороших спогадів про Мартіна і глибоко в душі я не хотіла забувати цього хлопця. 

— Можливо, тоді ти намалюєш для мене ще одну? — Мартін схопив пасмо мого волосся й почав накручувати собі на палець. Я зашарілася від його питання й не знала, що відповісти. 

— А більше нічого не хочеш? — обурено промовила я, складаючи тюбики з фарбою в коробку. Я злилася сама на себе за те, що його чарівність знову діяла на мене. Хіба я не мала триматися якомога далі від Ферреро? 

— Хочу, але я думаю, що зараз мені краще мовчати про свої бажання, бо я ризикую отримати від тебе на горіхи. — Виходить, що він вміє думати, коли це потрібно. Я роздратовано хмикнула й швидко покрокувала до дверей. Різко потягнувши клямку вниз, я вказала долонею на коридор. 

— На вихід, Мартіне. Години прийому закінчилися. — Ферреро спробував приховати свою щиру посмішку за рукою, але в нього це погано виходило. — Марш! — Він повільно вийшов з моєї спальні, наостанок посилаючи мені повітряний поцілунок. З цим хлопцем точно щось не так. Підозрюю, що вчора він отримав сонячний удар, бо інакше я ніяк не можу пояснити його дивну поведінку. 

Я швидко скинула з себе футболку та комбінезон і стала під потік води. Довелося добре намилити свою шкіру, щоб змити всі сліди від фарби. Душ допоміг мені заспокоїтися. Зараз я відчувала себе набагато бадьоріше й готова була збиратися на пляж. Мій вибір зупинився на рожевому бікіні та вишневому парео з милими сердечками. Мене тішив той факт, що пляж знаходився дуже близько до вілли тітки. 

Коли я спустилася на перший поверх, то Мартін, Роккі та Діана сиділи за столом. З вітальні доносився дуже приємний запах щойно спечених бельгійських вафель. Мені аж живіт скрутило від райського аромату. Однак, коли я помітила, що вафлі або з шоколадом, або зі згущеним молоком, то щиро засмутилася. Я повністю відмовилася від цукру багато років тому. Коли я схудла, то дуже сильно боялася знову набрати вагу й тому дуже обмежила свій раціон. 

— Доброго ранку, Софі! — Ді радісно помахала мені долонею й вказала на крісло поруч з нею. Я сіла поміж Мортеро та Ферреро, який з таким апетитом поїдав кулінарні шедеври подруги. Чи заздрила я йому в цей момент? Беззаперечно. Мартін завжди був красенем, в якого складно було не закохатися, а я? Всього лише нічим не помітна дівчинка з купою проблем та комплексів. 

— Доброго. 

Я ще раз оглянула стіл і зробила висновок, що можу взяти звідси лише чашку з чаєм. Мені слід було раніше подумати про сніданок, але я була зайнята картиною та Ферреро. Тепер доведеться трохи потерпіти. Надіюся, що нічого не змінилося відколи я була в Льорет-де-Мар і на пляжі ще досі є магазинчик, де продають фасовану фруктову нарізку. Коли ми йшли з тіткою на море, то вона завжди купляла нам з Роккі такі набори. Це була одна з тих речей, яка нагадувала мені дитинство. Мій живіт забурчав від думок про їжу й друзі почали сміятися. 

— Софі, пригощайся. Я з Франції привезла стільки добавок! Тут і кокосова, і карамельна, і шоколадна, і навіть полунична є. Також ми з Роккі вчора купили всі можливі види шоколаду, які тільки були в супермаркеті, — захоплено розповідала Ді. 

Вона найталановитіший кондитер з усіх, що я знаю. Її десерти — це вершина кулінарного мистецтва. У мене не було сумнівів, що ці вафлі на смак як рай, але я не можу пересилити себе й взяти до рота бодай шматочок. 

«Подивися на себе, Софіє! Твоє відображення бодай вміщається в дзеркалі?»

«Тобі слід їсти менше, якщо ти не хочеш зламати всі стільці в нашому класі!»

«Мій татко виглядає краще, ніж ти...»

В мене почали наверталися сльози на очі від всіх тих огидних фраз, які я чула в підлітковому віці. Ложка впала на підлогу і я здригнулася від різкого звуку. 

— Софі, з тобою все гаразд? — стривожено поцікавилася Діана. Я схвально кивнула й підвелася. 

— Вибачте, мені потрібно до вбиральні. 

Я побігла нагору й швидко зачинилася у своїй кімнаті. Мені здавалося, що я вже давно забула про своє колишнє життя, але виявляється, що ні. Шкода, що ми не можемо стерти поганих спогадів з нашої пам'яті, бо тоді наше життя було б набагато легшим. 

— Відчини, будь ласка, — промовив Роккі, стукаючи в двері. Я двічі обернула ключ у замку й брат ввійшов у спальню. — Як ти? 

— Вже краще. — Я підійшла до нього й обійняла міцно-міцно. Він дуже добре знав, що інколи мене переповнюють емоції через негативні спогади зі школи. Мабуть, Роккі зрозумів все з мого погляду й вирішив прийти на допомогу. 

— Ніхто й ніколи більше не зможе сказати жодного образливого слова у твій бік, чуєш? — Він охопив долонями мої щоки й легко чмокнув у маківку. — Софі, тобі не слід так зациклюватися на минулому. Діана приготувала неймовірні вафлі і я впевнений, що він однієї порції твоя розкішна фігура не зміниться в гіршу сторону. — Я вагалася, бо знала наскільки слабкою я є. Якщо я спробую бодай раз, то можу не зупинитися. 

— Я просто не голодна, — збрехала я. Брат розчаровано ахнув, завертаючи повіки. 

— А я Санта Клаус. — Він почав мене лоскотати і я благала його припинити, бо це була одна з моїх слабкостей. Роккі добре про це знав і часто цим користувався. От малий пройдисвіт! 

— Припини, — крикнула я, жартома вдаряючи його по пальцях. Він зупинився й підняв долоні вгору, неначе злочинець перед затриманням. 

— Добре, цього разу я проковтну цю маленьку брехню, але якщо наступного разу я побачу, що ти відмовляєшся від смаколиків Мортеро, то розповім про все мамі. Якщо вона дізнається про те, що ти погано харчуєшся, то прилетить в Льорет-де-Мар першим же рейсом і ще тітку з собою візьме в якості моральної підтримки. — У мене сироти по шкірі побігли від страху.