3 глава

*Софі 

— Я в цьому не вийду! — запротестувала я, оглядаючи себе в дзеркалі. Ді змусила мене одягнути цей неймовірно гарячий купальник яскраво-червоного кольору. Звісно, він дуже красивий, але й водночас… Це занадто відверто для такої непомітної дівчини, як я.

— Софі, що з тобою? — Вона примружено глянула на мене, дістаючи льодяника з рота. Я також вирішила купити для подруги подарунок. Мій вибір зупинився на натуральних фруктових ласощах, які Діана так сильно любила ще зі школи.

— Зі мною все гаразд. Я піду у своєму старому купальнику. — Ді важко зітхнула й заперечно похитала головою. 

Ці суперечки щодо одягу нагадали про наші юнацькі роки. Мортеро була модницею, яка стежила за всіма відомими блогерами в соціальних мережах. Стіни в кімнаті моєї подруги були обклеєні вирізками з модних журналів. Вона дуже стильно одягалася й намагалася прищепити й мені любов до красивих аутфітів. Я ж надавала перевагу зручності та комфорту, а в цьому червоному купальнику я відчувала себе швидше ніяково. Мені постійно хотілося прикритися руками чи накинути на себе щось зверху. 

— Надіюся, що твій брат ввечері розпалить багаття й поки ти будеш смажити зефір, я непомітно прокрадуся у твою кімнату й спалю цю модну катастрофу. — Погляд Ді був таким наполегливим. Серце підказує, що вона буде стояти на своєму до останнього. — Не смій придумувати недолугі виправдання, Рікардо. У тебе ідеальна фігура. Це бікіні ідеально підкреслює всі твої форми. — Вона мала рацію. Мені подобалося те, що я бачу в дзеркалі, однак від думки про те, що Мартін побачить мене в такому вигляді мені ставало моторошно. 

— Можливо… — Вона розпакувала льодяник зі смаком ананаса й засунула мені його до рота. Я навіть слова вимовити не встигла. 

— Я знаю про що ти думаєш. Однак, окрім мене, Роккі та Мартіна тебе ніхто не побачить. Невже ти будеш соромитися перед найкращою подругою, братом та хлопцем, який і так вже бачив тебе в чому мати народила? — Я зашарілася при згадці про ніч з Ферреро. — Отож, ходімо. — Вона схопила мене за руку й потягнула за собою. Ми спускалися на перший поверх, звідки доносився звук блендера. В будинку пахло фруктами та алкоголем. Підозрюю, що Роккі вирішив приготувати коктейлі або щось в цьому роді. 

— Мілкшейк чи щось міцніше? — запитав брат, коли помітив нас з подругою. Ді нарешті відпустила мене й сперлася на кухонну стільницю у своєму не менш спокусливому купальнику. Я помітила, як погляд мого брата спускається з її очей до зони декольте. Роккі важко ковтнув і простягнув їй напій, який щойно перелив у кокос. — Твій улюблений фірмовий коктейль. — Він заправив пасмо волосся Ді за вушко й підморгнув. 

Я більше не могла спостерігати за цим дивним комбо, тому вийшла на вулицю, міцніше загортаючись у своє парео. Чи був у цьому сенс, якщо брати до уваги той факт, що воно повністю прозоре? Не знаю, але так мені було спокійніше. Я надіялася, що біля басейну нікого не буде, однак Мартін зустрів мене з самовдоволеною посмішкою, виринаючи з води. Каплі швидко стікали з його темного густого волосся до його щік та підборіддя. Він поклав руки на край басейну й напружив м'язи, щоб вибратися з води. 

Зараз я могла краще роздивитися татуювання, які вкривали більшу частину його лівої руки та грудей. Переважно це були незрозумілі мені надписи латиною або ж малюнки на музичну тематику. Мою увагу привернула плюмерія в області його серця. Це було невеличке зображення рослини родини барвінкових. В шкільні роки мене цікавила біологія. Я мала багато енциклопедій з рослинами на своїй книжковій полиці. 

Зрештою, я вирішила додати плюмерію у свою зачіску на випускний. Брат жартував про те, що я таким чином намагаюся зацікавити хлопців, адже ця квітка — натуральний афродизіак. Проте, мені просто подобалася ця рослинка і я вирішила, що вона личитиме до моєї сукні. Коли я прокинулася після випускного, то квітки не було в моєму волоссі. Однак, я думаю, що могла загубити її по дорозі додому, бо ми з Мартіном сильно поспішали. 

Навіщо він набив плюмерію на грудях? Це може бути пов'язано зі мною чи лише звичайнісінький збіг?

— Квітка… — Мені перехопило подих, коли він подолав відстань між нами й притулив мою долоню до татуювання про яке я так довго розмірковувала. Під моєю рукою його серце калатало в шаленому темпі. Невже це моя присутність так його збентежила? 

— Подобається? — Він говорив пошепки, не відводячи від мене погляду. У мене виникла думка про те, щоб скинути його назад у воду, але я вирішила побути егоїсткою. Мені страшенно подобалося торкатися Ферреро і я нічого не могла з цим вдіяти. 

— Угу… — пробурмотіла я, обводячи подушечками пальців контури квітки. Мартін вирішив зіграти в якусь свою гру й обережно скинув моє парео. Тканина утворила півколо навколо моїх ніг. 

— Та квітка все ще в мене, — промовив той, нахилившись до мого вуха. Його вуста практично торкатися моєї мочки. Невже він влаштував мені перевірку на міцність? Моє тіло вже нило від бажання і я почала забувати чому ж мені слід ненавидіти Ферреро та триматися якомога далі від нього. — Вона нагадує мені про ту чарівну ніч з тобою, Софі. 

Я не могла зрозуміти навіщо він все це говорить мені? Якщо йому було так добре зі мною, то чому він покинув мене й втік на інший материк? Образа знову окупувала мої думки та серце і я обережно відштовхнула Мартіна. Той насупився, але, на щастя, не став сперечатися. 

— Он як… — Я міцно стиснула пальці в кулаки й фальшиво посміхнулася. Чи помітив він біль у моєму погляді в цей момент? Надіюся, що ні, бо мені не хотілося, щоб він знову зустрів ту слабку та беззахисну версію мене. — А я весь цей час намагалася забути про той клятий випускний і все, що було після нього. — Я виплюнула ці слова, неначе на смак вони були гіркі, як полин. Від цього Ферреро ступив крок назад, даючи мені більше вільного простору. Я гадала, що він спробує якось пожартувати щодо цього, але він слухав уважно й не перебивав. — Мартіне, колишньої Софі немає! — крикнула я, махаючи вказівним пальцем в його бік. — Більше ніхто не зможе образити мене чи скривдити, ясно? Я не іграшка, якою можна погратися і викинути коли вона знову стане непотрібною.