2 глава

*Софі

Я могла до кінця відпустки сидіти у своїй кімнаті, але мені хотілося довести Мартіну, що його вчинок мене не зламав. Якщо він мав нахабство сюди заявитися й вдавати, що дев'ять років тому нічого не трапилося, то і я можу зробити так само. Мені хотілося докласти максимум зусиль, щоб змусити його пошкодувати про те, що він мене покинув. 

Я гордо розправила плечі й підійшла до дзеркала, поруч з яким брат поклав мою валізу. Мені подобалося власне відображення. Однак, коли я заплющувала очі, то все ще бачила ту незграбну дівчинку з розтріпаними косичками та горою підручників в руках. Саме я була тією дитиною, яка постійно потрапляла в незручні ситуації, які потім обговорювала вся школа. 

Якось я забула окуляри й в мене вже не було часу повертатися додому за ними. Мої однокласники вирішили пожартувати наді мною й поклали мені на стілець декілька жуйок. Очевидно, що я їх не помітила й потім пів дня ходила з цими огидними жуйками на штанах. Всі перешіптувалися, а я навіть не розуміла в чому справа. Добре, що Роккі це помітив і дав мені свій бомпер. Таких ситуацій було декілька десятків. 

З мене часто кепкували однолітки, однак Ферреро ніколи не брав участь в подібних капостях наді мною. Одного разу, коли старшокласники забрали в мене портфель і почали кидатися ним, Мартін вступився за мене й допоміг. Він часто зависав з моїм братом в нас вдома і я інколи милувалася ним. Коли ми залишалися наодинці в нас на кухні чи в саду мені ставало так ніяково. Ферреро розпочинав розмову, а я починала заїкатися неначе божевільна й тікала до своєї спальні. Я постійно вважала себе недостатньо хорошою для такого хлопця, як він. Однак, я ніяк не могла перестати мріяти про те, що в один чудовий день він зверне на мене увагу й щось зміниться. Я б хотіла, щоб він дивився на мене не як на сестру його найкращого друга чи дивакувату однокласницю, і цей день таки настав, але наша казка тривала недовго. 

В кімнату різко постукали. Я миттю відійшла від дзеркала, проганяючи спогади про Мартіна. 

— Проходьте. — Мені було абсолютно байдуже хто зараз сюди зайде, головне, щоб це не був Ферреро. Достатньо тієї короткої розмови біля басейну, щоб моє тіло повністю вкрилося сиротами від одного лише його голосу. 

Діана відчинила двері й зацікавлено глянула на мене. На моєму лиці засяяла щира посмішка, бо я була дуже рада бачити подругу. Хоч останнім часом ми й зустрічалися вкрай рідко, але я любила Мортеро, як рідну. Коли Роккі повідомив, що вона також їде з нами, то мені стало трохи спокійніше, бо я розуміла, що мені не буде самотньо. У нас з Діаною завжди знайдеться спільна тема для розмови. Хоч ми й геть різні, але вона ще з молодшої школи була моєю найкращою подругою, яка завжди ставала на мій захист. Ді була однією з найпопулярніших дівчаток у школі, але це геть не заважало їй дружити зі мною. 

— Як же я рада тебе бачити. — Мортеро кинулася на мене з обіймами й ми двоє розсміялися на ліжку. — Це літо буде чудовим. — Я невдоволено пискнула, бо геть не вірила в те, що цей відпочинок буде вдалим. 

— Мені б твій оптимізм, Ді, — розчаровано промовила я, дивлячись на стелю з золотими візерунками. У моєї тітки був доволі дивний смак, але я була в захваті від її вілли. Від цього місця віяло особливим літнім вайбом. 

— Ей, ти чого? Вже бачилися з Мартіном? — Її карі оченята палали від цікавості. 

Діана обожнювала плітки про особисте життя. Вона була першою, хто дізнався від мене про ту ніч з Ферреро. Подруга обіцяла навести на нього порчу за те, що він втік у Ванкувер і разом зі мною з'їла декілька відерець морозива, коли я намагалася заглушити свій біль солодким. Мортеро зробила все, щоб я не почувала себе самотньою та розчавленою. Я була вдячна їй за це, адже, не знаю чи змогла б я знайти в собі сили рухатися далі, якби її не було поруч. 

— Так. Ми випадково зустрілися біля басейну. Я втекла у свою спальню вже після декількох реплік, — зізналася я, червоніючи. 

Не знаю чому, але я страшенно соромилася перед ним, бо перед очима постійно спливали картинки з тієї ночі. Мої зіниці розширювалися, коли я знову згадувала його чудові губи на кожному сантиметрі мого тіла. Як я звивалася під ним від задоволення й відчувала себе найбажанішою та найкращою дівчиною. Мартін був таким ніжним та гарячим водночас. Тоді я ніяк не могла перестати усміхатися від щастя, яке мене переповнювало в той момент. Слова, які він шепотів мені під час інтиму були схожі на цитати з тих любовних романів, які я так любила читати. Кожна його фраза додавала мені впевненості і я навіть вірила, що в нас може бути спільне майбутнє. На ранок я прокинулася й зіштовхнулася з жорстокою реальністю. Я залилася слізьми на власному ліжку, огорнувши своє тіло руками. В моїй голові зʼявилося декілька теорій та варіантів. Зрештою, я просто зробила висновок, що була лише розвагою та одну ніч. Окрім Ді я більше нікому не зізналася в тому, що ми з Ферреро натворили. 

— Софі, тобі немає чого ховатися. Ану вставай! — закомандувала та. Діана підійшла до моєї валізи й потягнула повзунок вниз. Всередині було багато літнього одягу. Я не знала, що саме мені знадобиться, тому спакувала практично все, що було в мене в шафі. — Ми йдемо плавати в басейні. — Я заперечно похитала головою. У мої плани входило заритися під ковдру й відпочивати під нею до самого ранку після дороги. 

— Можливо, вже завтра? — Я стягнула шовкову гумку з руки й зібрала своє хвилясте волосся в тугий хвіст. 

— Ніякого «завтра». — Ді почала розкладати мій одяг по полицях, нахнюпившись. Схоже на те, що вона була геть не в захваті від мого гардероба. — Софі, де твій купальник? — Я вказала рукою на суцільний плавальний костюм, в якому я раніше ходила на плавання. Він був темно сірого кольору з яскраво-синім надписом «sea». — У моєї бабці точно такий же. 

— Дуже смішно. — Я вирвала свої речі в неї з рук і перемістилася на підвіконня. Хлопці сиділи на лавці й про щось розмовляли.