1 глава

Плила обережно крадькома, темними глибинами моря, ховаючись від чужих думок та очей.

Фух.

Пройшла стражу.

Мене батько вбʼє, якщо дізнається, що я його знову ослухалася.

Все я сама, тепер треба швидко, щоб не зустріти ніякої загрози.

Працюючи хвостом, швидко ним махала.

В мене були випадки коли натрапляла на акул. Та якось маневруючи вдавалося накивати від них хвостом.

Чи було страшно? Аніскільки.

Настільки вже звикла. Що весь страх кудись подівся.

Це погано, та я любила ризикувати. Особливо зараз, коли дізналася що в мене є сестра.

Випірнувши . Я слідкувала за берегом.

Світло блакитну макітру нагрівало сонце, я іноді занурювалася щоб перевірити периметр під мною, а також охолонути від спеки.

Знову виснула голівоньку до очей, фокусуючи зіниці на будинку де жила сестра.

Не завжди виходило її зустріти, на тривалий час вона пропадала і іноді мої пригоди до цього місця були марними.

Коли наближалася достатньо близько я могла її чути.

Вона не знала, але я вже багато по її думкам про неї знала. Її мрії, бажання. Книги які вона читала, я разом з неї їх слухала. Дякуючи їй моє життя було цікаве.

Я не виходила з нею на контакт, не хотіла лякати та зробити з неї божевільну, хоча поговорити з нею завжди було в мене бажання.

О, ось вона. Як завжди одна, хоча були випадки коли була меншою, гуляла з матірʼю. Тоді в мене був час вивчити жінку від якої мій батько втратив розум.

Вона була тендітною та краса її була якоюсь ніжною. Моя ж мати була протележною від неї, пристрасна та бойова.

Любила контролювати все та відавати накази. Вона і батька тримала міцно, щоб той не розклеївся.

Що вона робить?

Ліна дурненька.

Сестра пішла під воду та не виринала, я в паніці поплила її рятувати.

Я тоді не думала, що вона може мене побачити, єдина думка швидко врятувати.

ТА коли наблизилася , побачила її панічне обличчя яке не розуміло що з нею відбувається.

Вона дихає?

Дихає під водою.

Вона наша?

Наша!

Від хвилювань що мене охопило, мене переповнювало щастя.

Колись ми будемо разом.

Обіцяю.

Проводжаючи статуру сестри яка адаптувалася до умов та повільно поверталася на берег.

Але ж схоже на березі їй не дуже, закрила очі, бачити як її вивертає бажання не було.

Неприємно схоже. Зкривилася.

Дочекавшись коли сестра змогла підвестися та побігти додому розповідати батькам про свою унікальність. Я теж не втрачала час та не помічаючи нічого помчала до батька сповістити радісну звістку.

«Знову Ен вислизнула.»

«І як вона це робить?»

«В неї точно є якісь над здібності.»

«Вона ще нас здивує.»

«Саме тому нам потрібно її пильніше оберігати. Що ми за охоронці які не можуть захистити нашу самку?»

Головне не видати себе.

Мені було важко контролювати себе і не відповісти їм, вдаючи що не знаю що ті поруч. Хоча я їх і не бачила, маскувалися вони добре.

«Сьогодні знову нашій Ен влетить.»

«Вона така мила маленька красуня. От би вона відкликнулася на мій спів.»

«Про це багато хто мріє.»

«Добре, що в нас перед тим як відправити на великий обряд, спершу все ж проведуть його в нас, даруючи і нам шанс.»

Досягши печери старійшин, я залетіла, вперше без остраху пройшла охорону, яка постійно на мене пускала слини. Все ж було неприємно знати про що вони говорять між собою.

«Тато.» - покликала.

Не дивлячись та нікого не помічаючи влетіла в велике кругле приміщення.

«Ен, ти знову без дозволу лишала наш дім?»

Грізно крикнув головний старійшина та мій батько.

«Ти не розумієш, скільки небезпеки навкруги? Що може із тобою статися? Що ми будемо робити з матірʼю, якщо через не обережність ми тебе втратимо. Ти єдине наше продовження, що існуватиме після нас. Зрозумій свою цінність, та перестань поводитися як дитина.»

«Але ж я і є ще дитина.»

«Ти вже підліток, скільки тобі лишилося до обряду?», «лічені роки, що пролетять і ти навіть не помітиш.»

«Мені сумно тут. Я як в клітці. Тут нічого не відбувається , я так скоро збожеволію. Не те що на землі. Там стільки всього цікавого.»

Мрійливий відповіла.

«Припини це. Ти знаєш до чого приводять ці мрії. Не повторюй помилки інших зітеріанських пар.»

«Татусь, я знаю. Але ж мріяти хіба можна заборонити?», «Крім того в мене є новина, від якої ти будеш в захваті, я гарантую.»

«Ну що ще?» - вже спокійно сказав.

«Тату, Ліна. Вона русалка.»

Батько на мене дивився і не розумів мене.

«Ти перегрілася.»

Щасливо усміхнено розсміялася.

«Ні, я на власні очі бачила. Я думала що її треба рятувати. Вона провалилася під воду, а ви пірнути не могла, не вміє плавати. Але коли я наблизилася, вона стояла на дні і теж була здивована. Вона дихала. Тату, дихала. Ти розумієш що це означає.», «Ми її можемо повернути в сімʼю, забрати собі.»

Батько був ошелешений новиною.

«Мені треба самому все перевірити.»

Швидко одним помахом хвоста покинув овальну залу.

А я стояла і не могла осягнути свої емоції.

«Вітаю»

Сказала моя мати.

«Схоже твоя мрія збулася.»

Посміхнулася мені.

Адже моя мрія була в моїй сестрі, вона дорога для мене людина, рідна моя кров.