До певного часу її життя було банальним і нудним. Золота клітка. Багаті батьки. Від самого народження Мілена отримувала все, що заманеться, і навіть те, без чого цілком можна було обійтися. Варто було їй чогось захотіти — і це майже одразу з’являлося в її житті.
Вона це знала. І саме тому їй хотілося різноманіття. Бо жити так було до біса нецікаво.
Інша дівчина, мабуть, раділа б такому життю. Її подружки з радістю би помінялися з нею місцями… Але якщо з дитинства звикаєш до достатку, то сприймаєш його як щось звичайне. Не замислюєшся, звідки беруться гроші і, тим паче, як живуть ті, кому з батьками пощастило менше.
З іншого боку, коли подорослішала, Мілена зрозуміла: так триватиме не завжди. Батьки не вічні. Тому одразу після університету вона пішла працювати. Хоча родина щиро не розуміла, чому дівчина не хоче просто вдало вийти заміж. Звісно, і кандидати малися… Але Мілена мала інші плани.
Сидіти й далі на батьківській шиї або ще гірше — виходити заміж за якогось мажора, коли вже цілком здатна заробляти сама, Мілена не хотіла. Їй було важливо не заробити якомога більше грошей, із цим у їхній родині й так усе було чудово, а створити власне ім’я. Довести собі й іншим, що вона сильна, незалежна жінка, справжня бізнесвумен.
Вона мала слов’янське ім’я та й цілком слов’янську зовнішність, і у всіх складалося враження, що дівчина українка. Проте Мілена була литовкою. Ім’я це мама подарувала дівчинці на честь якоїсь героїні улюбленої книги. Останні роки Мілена не жила в Литві — переїхала до України. Життя закинуло її сім’ю далеко від батьківщини, бо бізнес тата розширювався, і вирішили підкорювати нові країни.
Мілена отримала хорошу посаду в батьковій компанії, пристойну зарплату і, як і раніше, могла дозволити собі все, чого душа забажає. Навчилася мови, завела нові знайомства. І нарешті отримала якісь свіжі враження, яких так їй не вистачало.
Красунею Мілена не була. Але будь-яка дівчина, якщо має бажання й гроші, може перетворити себе на ефектну спокусницю. Особливо якщо грошей не бракує. І на свою зовнішність Мілена грошей не шкодувала. Кілька разів на тиждень обов’язково знаходила час для спа-процедур, уколи краси давно увійшли в її графік на регулярній основі. Ну а купувати розкішний одяг вона могла хоч щодня. Усе це дозволяло їй почуватися впевненою й розкішною.
Її єдиною справжньою слабкістю була пристрасть до дискотек.
Танці, нові обличчя, музика, рух — її залежність. Удень — серйозна, стильна бізнесвумен, уночі — розкута дівчина на танцмайданчику.
Такий спосіб життя їй страшенно подобався і дуже відповідав її характеру. Нестачі залицяльників Мілена не відчувала ще зі шкільних років. Вона була заможною. А це притягує.
Мілена чудово розуміла: майже всіх цікавить не її душа і навіть не тіло, а розмір її гаманця. Вона давно навчилася до цього ставитися спокійно. А потім познайомилася з Борисом.
Борис закохався в неї з першого погляду. Такі речі справжня жінка відчуває. Він закохався не в її гроші, а в неї саму. Альфонсом Борис точно не був.
Вони почали зустрічатися, і невдовзі Мілена дізналася, що до неї в Бориса майже нікого не було. Він завжди ставив роботу на перше місце, на дівчат не вистачало часу…
Мілені це подобалося. Як подобалося й те, що Борис розумів її. Бачив у ній не просто багату дівчину, а серйозну жінку, цікаву співрозмовницю і пристрасну коханку.
Нещодавно Борис зробив їй пропозицію. Він подарував їй неймовірно красиву каблучку. Не з діамантами, як отримували її подружки, а з крихітним смарагдом. Проста, витончена, але така жадана прикраса!
Про заручини поки що ніхто не знав. Навіть батьки. Мілена боялася їхньої реакції, бо Борис був «не їхнього поля ягідка»…
Але коли вони залишалися наодинці, то вже потайки обговорювали майбутнє весілля.
Та доля розпорядилася інакше.