На добраніч, малятко

Загублений сон

Жив собі зайчик. Маленький, сіренький і дуже любив моркву.

Одного вечора він ліг спати, заплющив очі… а сон кудись подівся.

— Гей, Соню, ти де? — тихенько спитав зайчик.

Він встав з ліжечка і визирнув надвір. На галявині сидів їжачок і рахував зірки.

— Ти мій сон не бачив? — спитав зайчик.

— Бачив! Він побіг у бік річки, — відповів їжачок.

Біля річки качка вчила каченят плавати.

— Сон? Такий кругленький? Пробігав! Побіг до старого дуба.

Під дубом дятел стукав дзьобом.

— Сон? Заховався у твоїй нірці! — засміявся він.

Зайчик побіг назад, стриб — у ліжечко.

І тут сон сам застрибнув до нього під ковдру.

— Ось ти де, — прошепотів зайчик і позіхнув.

Він заснув швидко-швидко.

А морква наснилася велика й солодка.

На добраніч.

Подобається

#352 в Різне
#35 в Дитяча література
#254 в Гумор

Відредаговано: 15.02.2026