Піжамна змова

У Великому Лісі була одна дуже важлива таємниця.

Про неї знали всі звірята… але ніхто не казав уголос.

Бо якщо сказати — таємниця може втекти.

Це була Піжамна змова.

Кожного вечора звірята домовлялися, хто в чому буде спати.

Одного разу білочка Ліззі прибігла до галявини з маленьким блокнотом.

— Увага! — оголосила вона. — Сьогодні піжамна рада!

З кущів одразу виліз їжачок Піксель.

Він був у піжамі в горошок… але поверх неї ще й у шкарпетках різного кольору.

— Я готовий! — сказав він. — У мене ліва шкарпетка хоробра, а права — сонна.

— Це дуже правильно, — кивнула Ліззі. — Бо так швидше засинається.

Потім прийшов зайчик Лиско.

На ньому була піжама з морквинками… але морквинки були такі великі, що він виглядав як реклама салату.

— Я просто люблю стиль, — сказав Лиско.

— Ти любиш моркву, — поправила його Ліззі.

— І стиль, — додав Лиско.

Останньою прилетіла сова Гогля.

Вона була у… нічній шапочці з помпоном.

— Це не піжама, — строго сказала Ліззі. — Це просто шапка.

— Я — сова, — відповіла Гогля. — У нас піжама починається з голови.

Піксель підняв лапку.

— А можна спати з ложкою?

— З ложкою?! — здивувався Лиско.

— Так. Я хочу, щоб мені снився суп, — пояснив їжачок. — Дуже смачний.

Ліззі записала.

— Добре. Ложка дозволена. Але без каструлі!

— Шкода… — зітхнув Піксель.

Тоді Лиско дістав із-за спини… подушку.

— Я приніс головний символ ночі! — урочисто сказав він. — Подушку для всіх!

— Ого! — здивувалась Ліззі. — Але вона ж одна.

— Зате велика, — сказав Лиско.

Звірята спробували лягти на неї разом.

Піксель ліг на край.

Ліззі — посередині.

Лиско — на іншому краю.

А Гогля… просто сіла зверху, бо “так зручніше”.

Подушка трохи пискнула.

Потім ще раз.

А потім… втекла.

Так.

Просто взяла — і вислизнула з-під них.

Звірята повалилися в траву, як м’які булочки.

— Це була подушка-шпигун! — сказав Піксель.

— Це була подушка-переляк! — сказала Ліззі.

— Це була подушка, яка не готова до дружби, — сумно промовив Лиско.

А Гогля позіхнула й сказала:

— Та ну вас. Я і так засинаю.

Вона лягла прямо в траву, закрила очі… і за три секунди вже тихенько всі спали, притулившись одне до одного.

Надобраніч, малята. Нехай вам присняться казкові сни.