На добраніч, малятко
На добраніч від Гоглі
У самому тихому куточку великого лісу жила маленька мудра сова — Гогля.
Вдень вона дрімала у дуплі, а ввечері прокидалася, щоб берегти дитячі сни.
Одного разу Гогля почула, як у лісі хтось тихенько схлипує.
Вона розправила крильця і полетіла під м’яке «угу-угу» місячного світла.
Під кущиком сидів зайчик Лиско.
— Я боюся заснути… раптом сни загубляться? — прошепотів він.
Гогля лагідно всміхнулася.
— Сни ніколи не губляться, — сказала вона. — Я їх збираю у свою зоряну торбинку.
Вона дістала маленьку іскринку.
— Ось сон про теплі обійми.
Потім ще одну:
— А це сон про веселі ігри.
І ще одну:
— А цей — про диво, яке чекає завтра.
Зайчик зручно вмостився на моху, оченята його поволі заплющилися, і він солодко заснув.
Гогля тихенько облетіла весь ліс:
прикрила ковдрою їжачка Пікселя,
погладила білочку Ліззі,
прошепотіла зорям:
— Світіть м’якенько, щоб сни були лагідні.
І якщо добре прислухатися перед сном, можна почути її тихе:
— Угу-угу… солодких снів…
#347 в Різне
#41 в Дитяча література
#226 в Гумор
Відредаговано: 29.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
