На добраніч, малятко

Зайчик Лиско і загублена хмаринка

У маленькому будиночку під сосною жив зайчик Лиско.
Він був пухнастий, чемний і дуже любив дивитися на небо.

Одного ранку Лиско побачив, що над лісом плаче маленька хмаринка.

— Чого ти сумуєш? — тихенько спитав Зайчик.
— Я загубила свою маму… — прошепотіла хмаринка.

Лиско не розгубився.
Він побіг до білочки Ліззі.

— Ліззі, ти не бачила велику хмару?
— Бачила! Вона пливе за он тією веселкою! — сказала білочка.

Зайчик підняв мордочку й крикнув:
— Хмаринко, лети до веселки!

Хмаринка усміхнулась, підстрибнула вгору — і попливла просто до мами-хмари.
А на прощання подарувала зайчику краплинку дощу.

З тієї краплинки під сосною виросла маленька блакитна квіточка.

І тепер Лиско щоранку казав їй:
— Доброго ранку, хмаринко.

Подобається

#307 в Різне
#36 в Дитяча література
#211 в Гумор

Відредаговано: 20.01.2026