На добраніч, малятко

Хрумка морква зайчика

Жив-був у лісі зайчик Побігайчик. Був він маленький, прудкий і понад усе любив хрумку моркву.

Одного разу знайшов зайчик на галявині величезну-превеличезну моркву. Таку велику, що сам ніяк не міг її витягнути!

«Потрібно кликати на допомогу!» — подумав зайчик.

Покликав він свого друга, їжачка Колючка.

— Їжачку, допоможи! Морква ну ду-у-уже велика!

— Добре! — погодився їжачок.

Почали вони тягнути-потягувати… але витягнути не можуть!

Тоді покликали ведмедика Шурхотуна.

— Ведмедику, допоможи! Морква ну ду-у-уже велика!

— Добре! — сказав ведмедик.

Взялися вони втрьох: зайчик — за моркву, їжачок — за зайчика, а ведмедик — за їжачка.

Тягнуть-потягнуть… І — витягли!

Зраділи друзі, поділили моркву на три рівні частини та з’їли. Смакота!

Так вони зрозуміли, як добре, коли всі разом допомагають одне одному.

Подобається

#494 в Різне
#61 в Дитяча література
#279 в Гумор

Відредаговано: 28.12.2025