Глава 6

Еліс закінчила свою роботу ближче до ночі, провівши майже весь день у своєму затишному будиночку. Цього разу робота далася їй легше, ніж зазвичай, ніби її джерело натхнення відновилося і знову почало бити ключем. Вона надіслала готовий проєкт начальнику і з полегшенням закрила ноутбук. Її руки тремтіли від напруження, але на обличчі сяяла задоволена усмішка – все було зроблено і відправлено вчасно.

Еліс потяглася і відчула, як напруження починає спадати, поступаючись місцем приємній втомі.

Вона пройшла на кухню, де панувала тепла, заспокійлива атмосфера. На стінах висіли затишні кухонні рушники, а на полицях стояли банки з чаєм та кавою. Еліс поставила чайник на плиту і почала обирати між зеленим і трав'яним чаєм. Нарешті, обравши чай з ромашкою, вона заварила собі чашку і повернулася в кімнату.

Влаштувавшись на м’якому дивані, Еліс потяглася за пультом від телевізора, плануючи розслабитися за переглядом улюбленого серіалу. Її ноги були вкриті пледом, а на журнальному столику стояла чашка гарячого чаю. Але тут її погляд упав на буклет, залишений Джеком. Вона взяла його в руки і почала розглядати.

На обкладинці буклета була фотографія старовинної будівлі з вишуканими арками та візерунками. Всередині була інформація про виставку місцевого фотографа, що спеціалізується на архітектурній фотографії.

Еліс згадала, як Джек запрошував її на цей захід. В цей момент вона задумалася, чи варто йти, адже спочатку це не входило в її плани, але щось у словах і погляді Джека вселяло довіру. Та й коли вона сюди приїхала, вона просто не знала про цю виставку.

Еліс провела пальцями по гладкому паперу буклета, розглядаючи деталі фотографії.

"Чому б і не сходити? Я ж нічого не втрачаю", – подумала вона. – "Навпаки, можливо, Джек правий і це може стати хорошою можливістю відірватися від роботи і знайти нові ідеї".

Їй якраз потрібно було щось нове, щось, що вирве її із звичного кола і подарує свіжі емоції. Як ковток свіжого повітря, який наповнить її новими силами, натхненням і дасть їй можливість придумати нові якісні дизайни.

Еліс кивнула сама собі на підтвердження того, що вона прийняла рішення. Все одно вона нічого не планувала на той день, так що це чудова можливість сходити і побачити щось нове.

Вона відклала буклет і увімкнула серіал. А приємне передчуття оселилося в її голові, пробуджуючи в ній все більший інтерес до майбутньої події.

Проте це тривало недовго, через приблизно пів години Еліс не помітила, як заснула під увімкнений серіал.

***

Наступного дня Еліс знову прокинулася рано. Ранкове світло проникало крізь вікна, заливаючи кімнату м’яким золотистим світлом. Здавалося, це стало для неї звичним ділом, вставати майже на світанку. Але при цьому вона почувалася дуже бадьоро, повною нових сил. Більше їй не хотілося спати цілодобово, як раніше, і при цьому все одно не висипатися.

Сьогодні Еліс хотіла просто відпочити на пляжі. Тому вона швидко зібралася, вдягла купальник і легкий сарафан, взяла з собою блокнот та олівці. Шлях до пляжу був коротким, і вже через кілька хвилин вона стояла на березі, вдихаючи свіже морське повітря.

Пляж був майже безлюдний у цей ранній час. Тільки кілька людей прогулювалися вздовж берега, а чайки кружляли над водою, видаючи свої звичні крики. Еліс влаштувалася на пляжному рушнику, спостерігаючи за хвилями, які м'яко торкалися берега. Вона відкрила блокнот і почала робити начерки. Малювання завжди допомагало їй відволіктися і зосередитися на своїх думках. Вона малювала хвилі, пісок, людей навколо.

Саме ця пристрасть до малювання свого часу допомогла їй при вступі до університету, адже її начерки високо оцінила колегія, яка приймала вступні іспити.

Раптом її думки понеслися в минуле. Спогади про минуле почали спливати в її голові – моменти, коли вона робила помилки, коли когось ображала або, навпаки, почувалася ображеною. Еліс відчула, як на очі навернулися сльози, але вона не намагалася їх стримувати.

Море, шепіт хвиль і спокій природи стали її терапією. Вона відчувала, як з кожним вдихом і видихом її душа очищується від образ і жалю. Вона розуміла, що прощення – це ключ до її зцілення, і починати потрібно з себе.

Еліс продовжувала малювати, виражаючи свої емоції через олівець і папір. Вона прощала себе за помилки, які зробила, і прощала тих, хто її образив. Вона сиділа на пляжі, слухаючи шум хвиль, і відчувала, як її серце наповнюється легкістю і спокоєм. У цей момент вона зрозуміла, що, нарешті, готова відпустити минуле. Це був довгий і важкий процес, але вона відчувала, як з кожним штрихом її душа стає легшою.

Минуло кілька годин, перш ніж Еліс відчула себе оновленою. Вона прибрала блокнот і вирішила скупатися, дозволяючи холодній воді змити залишки напруження.

Коли вона увійшла у воду, її охопило відчуття свіжості і свободи. Вода була прохолодною, ніжно обіймаючи її тіло, ніби допомагала змити всі залишки тривог. З кожним кроком у глибину, вода ставала все більш прохолодною, і Еліс відчувала, як її шкіра покривається приємним тремтінням від дотику з морем.

Вона занурилася у воду повністю, відчуваючи, як її тіло стає невагомим. Вода м’яко огортала її, ніби обіймала, забираючи з собою всі турботи.

Еліс плавала, насолоджуючись відчуттям свободи і легкості. Вона відчувала, як хвилі ніжно погойдують її, надаючи відчуття абсолютного спокою. Це було схоже на повернення до чогось давнього і природного, ніби сама природа дбайливо заколисувала її.

Еліс спливала і занурювалася знову, відчуваючи, як прохолодна вода омиває її обличчя і волосся. Її серце билося спокійно і розмірено, а думки ставали все яснішими і більш впорядкованими. Вона усміхалася, відчуваючи, як з кожним змахом рук і ніг усі її тривоги розчиняються в безкрайньому океані. Вода дарувала їй нове відчуття життя, ніби змивала не тільки пил і втому, але і накопичений біль.

Коли сонце почало хилитися до заходу, небо набуло м’яких рожевих і помаранчевих відтінків. Еліс повернулася на берег і, загорнувшись у рушник, подивилася на свої начерки. Це були не просто малюнки, це був шлях до її внутрішнього зцілення.