103

Нарешті, не витримавши усього або може побачивши безнадійність своєї ситуації, секретарка Леся почала «колотися». Вона почала розповідати страшні речі.

Вона розповіла, що десь місяців зо три-чотири тому вони з Феодорою Артмідівною і Марією, її племінницею, зустрілися в парку. Жінки пішли на каву. Але кава виявилася коньяком. Слово поза слово і от вони вже почали улюблену для себе тему – обсуду. І так помалу дійшли і до її начальниці.

Власне,обидві жінки жалілися на Емму Едуардівну. А головне не прикрито бажали їй явно не доброго. І тоді Марія раптом сказала, що аби досягти успіху Леся має їм допомогти. Спочатку жінка це сприймала як жарт. Або радше як вияв бурних емоцій.

Але вже через кілька днів Феодора Артмідівна подзвонила до Лесі і попросила про зустріч. Дама так сіла на вуха, що бідна Леся прийшла. В дома у Мідії був ще якийсь чоловік, котрого вона не знає. І от вона погодилася на все, що її просили. А просили про не велику послугу результат якої уже був відомий. Щиросердечне, звісно, не зняло провини з колишньої секретарки. Але дало новий виток справі. Тепер слід було випустити на сцену нових героїнь.

Але сталося прикре непорозуміння. Шанована пані Феодора за день до того дивним чином переставилася в інший світ. А Марія кудись зникла. Шукати тепер було марно. З усього було зрозуміло, що вона дала дьору відразу, як почула про Лесю. Тож час був втрачений. І тепер стояло питання – чи це було справді зізнання? Чи може вона чекала поки спільниця встигне зробити ноги?

А час йшов. Все лишалося невідомим. Анонімки не припинялися. Це звісно зовсім не радувало нікого. Мама Влада, коли про все дізналася, навіть почала шептати аби її син лишив то все подалі від гріха. Але Влад так поступити не міг. Він навпаки, старався більше