На березі океану душі

100

– Завтра кінець! – сказала Інна. – Аж не віриться, що це кінець.

Влад усміхнувся. Так, він теж переживав це вісім років тому. Але тоді то було інакше. Тоді він дивився на все зовсім іншими очима. Тепер же все виглядало інакше.

– Що ж, можу лише…

– Хіба поспівчувати. – перебила Інна. – Купа ж екзаменів.

– Для тебе це проблема.

Так, не проблема. Тай взагалі, переживати не є корисно. Але докажи це тому, хто переживає зараз. Якраз він тебе послухає.

– Може поїдемо на вихідні кудись? Або може до Миколи підемо в гості?

– Краще в гості! – відповіла Інна.

– Чого?

– Бо це буде розумно.

Інна дивувала Влада своєю практичністю. Це в ній і захоплювало найбільше.

– Крім того він з Галею на твоє дні народженні був. – додала дівчина.

Ай справді був. Лише тепер Влад почав усвідомлювати той факт, що Інна ні разу не сказала нічого напроти його друзів. За винятком тих, хто другом не був. Але справжніх друзів вона радила підтримувати.

– Лише з тобою.

– Ясна річ, що лише зі мною. – усміхнулася Інна. – А як інакше.

Влад був задоволений цим. Сам він би не хотів йти. Зате разом з Інною – ну зовсім інша річ. чому так Влад не знав. Але йому було спокійніше, коли поруч була Інна. А дівчині іноді хотілося зробити коротеньку перерву між довгими годинами науки.

Однак плани перервала Емма Едуардівна. Треба було їхати терміново на роботу. Тож Влад чим душ поїхав туди.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше