98

Того ж таки дня вона пішла в місто за покупками. І треба ж таке – наткнулася на Христину. Саме наткнулася. Та виходила з магазину. Побачивши жінку вона не те, що не притримала двері але гримнула ними з усієї сили. Аж луна пішла. І задерши голову догори демонстративно пішла собі. Пані Анна лише рота роззявила від такого. Чого-чого а вже такого вона не сподівалася.

Уже пізніше продавщиця в магазині дещо прояснила ситуацію.

– Ой, так ніби ви не знали. Та вона в мене часто бере дорогі напої. Тай все сідає в іншу машину.

Продавщиця хоч і стара була але розумна жінка. Вона говорила про все делікатно (дипломатично) і разом з тим дуже зрозуміло. Тому її вислови були зовсім не двозначними. Анна Петрівна ще поговорила з нею трохи, взяла що треба і пішла.

Ще треба було оплатити світло, газ. Уже по дорозі назад вона знову зустріла Христину. Та кудись нервово поспішала. А побачивши Анну Петрівну демонстративно перейшла на інший бік дороги. Це для Анни Петрівни було вже явно забагато. Вона зрозуміла, що Влад був цілковито правий. І що її правильно зробив, що збувся цієї дамочки з глюками.

В той момент хтось сказав їй:

– Добрий день Анна Петрівна!

Це була Інна. Анна Петрівна мимоволі задивилася на дівчину. Краса, грація, гармонія, виховання.

– Ти напевне Інна!?

– Так. Як ви догадалися?

Та ніяк вона не догадувалася. Вона це зрозуміла як побачила. Побачила різницю в усьому. А перш за все в ставленні. Але що тут скажеш. Анна просто усміхнулася і побажала дівчині гарного дня.