На березі океану душі

94

– Ти її теж бачив!

– І що?

– Власне, нічого. І саме цього я боюся. Розумієш! Арсен, Христина мені не сподобалася ще тоді – рік назад. Коли вона кинула Влада. Це було по свинські. Але що сталося те сталося. Але чого тепер так витріщатися!? Це навіть не знаю як назвати.

– Мар’янко, чого ти так кип’ятишся? По перше: ти навіть не впевнена чи це вона. А по друге: навіть якщо і так. То що?

Кожен по своєму розумів, що саме несе в собі поява Христини. Для Арсена це була просто дешева продажна дівка. І не більше. Але для Мар’яни це була погана прикмета. Вона відчувала щось погане.

– Я не знаю. Саме тому і запросила до себе. Не знаю, чи варто казати Владові й Інні чи ні? Аби не збурювати дурно.

Мар’яна пила чай і все думала. А може їй то просто привиділося. Христина ж мала бути за багато кілометрів звідси. Там, десь зі своїм дорогим шефом. Але є але.

Руслан Баркалов

Подобається

#48 в Сучасна проза
#353 в Любовні романи
#176 в Сучасний любовний роман

У тексті є: любов перешкоди різниця_у_віці романтика, робота стосунки обман зрада, щаслива зустріч

Відредаговано: 15.07.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись