92

Поверталися додому пізно вечором. Вже темніло. Влад вів машину, розповідав різні і анекдоти. Він змінився. Став більш мужнішим, сміливішим. В його словах почала відчуватися чоловіча твердість. З хлопця він перетворювався в справжнього молодого чоловіка.

– А ви знаєте, – сказав Влад, – нам конче треба поїхати відвідати оперу. Що скажете, панове?

– Ну і заявочна. Які високо парні ідеї вас відвідали, шляхетний ви наш! – іронізувала Інна.

А потім, після порції істеричного сміху і ще кількох реплік додала:

– А ідея сама по собі так нічого. Думаю, нам треба це зробити. Тільки от є одна річ. Ми з тобою поїдемо точно. з моїми. А от як вони?

– Та ми якось може... – почала викручуватися Мар’яна.

– Тоді автобус нам в поміч. Або поїзд.

Вони в’їжджали в місто. Вулиці вже освітлювали ліхтарі.

– Влад, а пам’ятаєш, коли ми їхали з тобою після екскурсії. І ти відвозив мене додому?

– Ще би! – бурчав Влад і вказав пальцем на Арсена, котрий сидів заді. – Я ще тоді цього приятеля в місті шуганув. Пиво вони бач вирішили були собі вечерком попити.

– Ну так, ти ж на мене харився. – сміялася Інна. – Від першого дня.

– І не кажи. Ти вмієш бісити.

О, це вона справді вміла. Інна усміхнулася. Чорт забирай, як же це було давно. Ні, два роки тому. Але відчуття наче сто років тому. Вона вже тоді, заглядалася на новачка. І лише тепер мрії потроху перетворювалися в реальність.

Нарешті вони приїхали. Кожен повертався до свого «гнізда». Але кожен ніс якісь невідомі стороннім іскру справжньої міцної дружби в середині себе.

Арсен все більше закохувався в Мар’яну. Тепер він почувався не просто хлопцем а ніби то чимось більшим. Кимось сильнішим. Це додавало йому впевненості в собі. І бажання працювати над собою, удосконалюватися і розвиватися.

Мар’яна бачила в молодшому від себе Арсенові не просто гарненького хлопчика а друга котрий її розуміє. Котрий вміє вчитися. Котрий знає ціну речам. А головне, котрий вміє поважати інших.

Інна біля Влада ставала доросліша, розумніша, стриманіша. Вона нарешті навчилася сприймати себе по справжньому. Любити себе. І вірити.

Влад теж змінювався. Він що раз менше витрачав час марно. Все більше він думав про майбутнє. Він ставав стараннішим на роботі. А головне Влад відчував справжню підтримку і любов.