91

Літо. Ця прекрасна пора. Коли тепло. Коли не треба так сильно закутуватися аби не змерзнути. Літо, щаслива пора юності й молодості. Коли цвітуть дерева, плодоносять. Коли море запрошує поплавати у його теплих водах, покататися на гострому гребені хвилі або просто полежати на березі. Можна і поїхати в гори. Або піти в ліс. В цей час там неймовірно красиво. Там взагалі завжди красиво.

Влад,Інна, Мар’яна і Арсен відпочивали на річці. Погода була тепла. Світило, ні краще сказати, пекло сонце. На дворі був червень місяць.

– Може поїдемо наступної неділі в область? – запропонував Влад. – Що скажете?

– Так, і будемо там покататися на чортовому колесі. – відповіла Інна.

– Ну чого так відразу. – сказала Мар’яна. – Ідея не погана. Але як буде побачимо.

Потім Влад покликав Арсена купатися. Тепер це був уже не просто колишній учень. Це був друг. І хлопець відповідав взаємністю. Вони довіряли один одному і могли між собою говорити як справжні товариші.

– Ти знаєш, Арсен, – почав Влад коли вони трохи відпливи від берега, – В мене гарна пропозиція. Але про розмову ні слова! Навіть Мар’яні!

– Обіцяю! Яка?

– Виїхати за кордон.

– Владе Андрійовичу!

– Арсен! Ну по перше: просто Влад. А по друге: мені пропонують роботу там. Можна з будь-якої точки світу працювати. Зарплата пристойна. Все, що треба робити я вмію.

– Тоді можете краще поїхати.

– Я хочу аби ми всі виїхали.

– Це не можливо!

– Все можливо! Повір!

Вони ще трохи поплавали і повернулися до дівчат, так наче ніякої розмови і не було. Але з того самого дня В обох десь глибоко під черепною коробкою завертілася якась непокірна звивина.