77

Саме так, побачимо. Бо лише вчора йому запропонували тут роботу. Зарплата така собі. Але на життя вистачить. Крім того, з часом вона певна річ зросте. А робота не така вже й важка. Саме те, що Влад любить. Мову по маленьку він вивчає вже. Тож проблем як таких не буде. Але щось мучило Влада. Ніби не відпускало.

Він не знав як це пояснити але наче якась не видима сила в середині опиралася цій пропозиції. І не було ніяких аргументів. Не було ніяких моральних переживань. Просто не хотілося. І все.

Звісно, тут краще. Є перспектива. І можливо такого шансу в житті він більше не матиме. Але було ще щось. Щось підсвідоме. І саме це щось, що не можна пояснити, змушувало його відмовитися.

Влад вклався на ліжко. Він швидко поринув в глибокий, кольоровий сон. Снилася йому школа. Перша вчителька, котра завжди зустрічала своїх учнів на дверях школи. Ну мала жінка таку звичку виглядати любих питомців. Особливо, коли булла гарна, сонячна погода.

І от тепер вона знову, наче тоді, роки назад стоїть у дверях. Така ж добра як і тоді. Така ж висока.

Раптом картина змінюється. І тепер Влад бачить перед собою не її а вчительку хімії, з котрою завжди мав «маленькі не порозуміння». Та була зла на хлопця.

– Ти знову запізнився! – чує голос вчительки. – Спиш довго двійочнику!

Але голос цей не хімічки. А Христини. Так, це вона з нього насміхається, підколює, глумиться. Це вона пригадує йому різні моменти, за які Владові соромно. Це вона (Христина) обзиває його директорським блазнем і підлабузником Емми Едуардівни. Перед очима стало темно. Влад і далі чув голос. Але вже не бачив нікого. Аж поки не провалився в глибоку прірву.

Наступив ранок. Влад встав. Прийняв душ. Одягнувся. І пішов на навчання. Ну як пішов. Пройшовся. Бо по суті йти не було куди. все під носом. Аби не заблудився ніде. Десять хвилин ходьби і вже на місці. Як все продумано.

Влад ще не встиг почати свій робочий день як вже отримав кілька гарних новин одразу. Ну по перше: йому продовжили час перебування тут а до січня. Звісно, не просто так. він буде проходити повний курс і т.д. Але це новина таки дуже гарна. Друге – це його звільнять зі школи. Тож по повернені назад він сміло, уже вишколений і підготовлений спеціаліст, має приступати до своїх обов’язків. І ще одне, і зовсім не останнє. Поки ще триває курс, Влад вже отримав пропозицію зайнятися справою. Так, що пару зелених в кишені матиме. Окрім стипендії. Що ж, життя полегенько налагоджується.

Крім того, хлопець взявся у вільний час ходити до спорт залу. Ну а іще тут що робити? Та ж не сидіти йому в чотирьох стінах і вити вовком. От і пішов займатися собою. І буквально за кілька походів встиг познайомитися з кількома різними місцевими персонажами.