70

До початку навчального року залишалося менше місяця. Інна лише вчора дізналася, що Владен в США. і при тому на цілих три місяці. Як так? і вона цього не знала? Дівчина була явно не в настрої. Бо перспектива отримати з першого вересня когось іншого в якості класного була не вельми. Тай ніхто з класу не хотів ніяких змін.

– І нам знову підсунуть якусь стару «свиню»! - бурчала Інна.

Але мама за вечерею пообіцяла, що ніхто їм нічого не підсуне. І що Владен, нікуди не дінеться. Максимально, що їм доведеться потерпіти когось перший місяць. І то не цілий.

– Приїде твій Владен! – заспокійливо відказала Емма Едуардівна. – Ну побудете з місяць без нього. А потім зате матимете його до кінця.

– Що значить «до кінця»?

– Доки твій випускний не пройде.

– Ти серйозно? – Інна з підозрою дивилася на маму.

– Так. Влад Андрійович поступив заочно на педагогічний. Так, що тепер буде з нього вчитель сто відсотків.

– Як поступив? Вчитися? На п’ять років?

– Ні, він пройде переатестацію в інституті після дипломної. Я наполягла.

Для Інни це було гарною новиною. І дивною. Бо чого ж це мама так твердо взялася за Владена. Нащо їй це? Але питати боялася. Хоча, чого боятися. Можна було просто спитати тай все.

– Знаєш – звернулася пані Емма до дочки, – ми тут так подумали з татом і вирішили, що тобі варто буде піти на додаткове. Як не як а попереду в нас буде ЗНО. І його треба здати. Ну ти ж сама розумієш.

Так, це трохи насторожувало. Бо ЗНО то вам не екзамени в школі. Тут треба би щось тай знати. А для Інни знання це трохи слабка ланка. Особливо мова, історія, біологія. І хоча тиск Владена давався в знаки. Але ще два роки. І це маму трохи хвилювало.

– На мову підеш до Галини Олександрівни. Я вже домовилася. А от історію, доведеться тобі до Влада Андрійовича.

– Чого це раптом? – здивувалася Інна. – Мало є вчителів тої історії.

– Вчителів є. Але тобі треба…

– Так, так гестапівця! – перекривила Інна.

– Не видумуй! Влад Андрійович саме те, що тобі треба. Його зусилля далися в знаки! І я рада цьому.

– Мам, не видумуй. Які зусилля? Та ти просто не знаєш який він.

– Прекрасний молодий хлопець. Розумний, ввічливий, комунікабельний, відвертий і головне чесний. Все, вирішено. Коли приїде з Америки підеш.

Так, це в якійсь мірі тішило маленьке его Інни. Але і лякало. Бо хто знає як поведеться Влад приїхавши з-за кордону.

Ще більше лякало її дещо інше. Але що тут скажеш. Крім того, мама натякнула що знає і багато минулих гріхів. Яких саме вона не сказала. Але дала зрозуміти, що дуже проти. І наголосила, що Влад не курить. І зовсім не вживає ніякого алкоголю. Але старається, розвивається і вчиться сам. Тому її дочці є чого повчитися в нього.

Так, звісно, що є. Але як би Інна не хотіла це признавати – вона цього хотіла сама. Саме так, хотіла. Але боялася признатися. І Владен для неї давно не був тим страшним гестапівцем, як вона сказала мамі. Навпаки, він досить такий не поганий. І мати такого репетитора вона зовсім не проти.