64

Інна поверталася додому повністю задоволена собою. Тепер вона знала рівно стільки – скільки їй треба. Тепер треба було лише – аби ніхто «не сів» завчасно на «вільне місце». І це була проблема. Бо час як раз грає не на її користь. Ще цілих два роки. А це таки доволі великий проміжок, цього клятого часу.

Але нічого страшного. Щастя вибирає терплячих. І лише той гідний перемоги, хто кожен день змагатиметься за неї. Тож все ще попереду.

Інна холоднокровно вираховувала кожен крок, який вона мусить зробити аби наблизити свою перемогу. Ну тут потребувалося багато зусиль. Але це лише теорія. А практика каже дещо інше. А вона була практиком а не теоретиком. І байдуже на все і на всіх. Це законно – бо я цього хочу! А раз хочу – треба досягати.

Дівчина йшла не поспішаючи. На дворі темніло. Вечір тихо спадав на плечі стомлених людей. Що вона собі думала! Це ж абсурдно. Для чого?! Але Інна про те зовсім не думала про це.

А тим часом вечір накривав темнотою і романтикою землю. На вулицях почали засвічувати ліхтарі. Вітер стих. І тепер, після жаркого дня, легенька прохолода торкалася тіла.

Інна порепалася додому. Але чого так скоро? Хіба не можна піти ще прогулятися? Але куди? І головне, с ким? Може треба було подзвонити комусь з подруг. Ах, яка гарна погода. Навіщо їй подруг і їхнього фальшивого скалозубства. Аби потім, поза плечі, переказувати іншим про що вони говорили. Так, розказувати. А хіба не так? А хто як не Оксана здала її минулого року? Хто як Іра розповідала всякі небилиці про неї поза очі. Звісно, Інні вона клялася і божилася що то суща брехня. Бо боялася Інни. І лише тому так плакалася. І не більше.

Дівчина вирішила зробити собі дорогу додому довшою. І тому вирішила йти іншою вулицею аніж перше. Все ж на свіжому повітрі думається таки краще. Тай ходити треба. А не лише зависати в чотирьох стінах за компом.

Якоїсь миті їй навіть здалося, що хлопець який йшов назустріч був Владом Андрійовичем. Але то лише так здалося. І слава Богу.

Додому Інна повернулася геть розбита думками. Все в голові перемішалося і зле і добре. А втім, нічого страшного не сталося. Ніхто не вмер. Так лише – трохи розігралися фантазії в дівки. І на тому байка.