63

А от для Інни пошук себе лише починався. Вчора вона дізналася від Іри, що Владен більше ні з ким. А от сьогодні вона планує краще розпитати Мар’яну про все. І навіщо їй того? Для чого? Але Інна хотіла знати і мала на це право! Тож що би хто не говорив а якщо вона щось винюхує – отже, має на то свої інтереси. І дай Боже аби ці інтереси були чистими.

Ну що тут скажеш – Інна дівчина своєрідна. І ніхто не знав, що в цей раз вона може придумати. Хоча ні, дехто здогадувався. Але не втручався. Як завжди.

Інна збиралася в гості. Мар’яна сама запрошувала її до себе. Ще й обіцяла телефоном, що все розкаже. Тож тратити нагоду таку просто гріх. Дівчина діяла стримано і обережно. Але разом із тим завжди не опускала шансу, коли їй було щось треба. Так як і зараз.

В Мар’яни нікого не було в дома. Тож дівчина сиділа одна на терасі і читала книжку. «Ого – подумала Інна – до чого дійшла!» Але швидко змінила свою думку, коли та в двох словах встигла переповісти про що книга. Дівчину вона зацікавила не менше ніж то, заради чого вона прийшла. Але Інна знала, що з порога говорити про своє не треба. І не можна! Спочатку треба розбавити ситуацію. І вона це робила успішно.

А Мар’яна ні про що не підозрюючи і рада, що сестра прийшла в гості, по ходу все піднімала на верх сама. Навіть не треба було дуже нічого казати.

– Ти знаєш, – дивувалася Мар’яна – я була трохи шокована з Христини. Ну та як так. Та ж вони з Владом так довго зустрічалися. Все було добре. А тут, виявляється таке.

І під словом «таке» вона чітко мала на увазі шури-мури Христини в столиці. Мар’яна хоч і була балувана але дівчиною була чесною. Вона ніяк не могла зрозуміти свою подругу (ну за яке там подругу!). Дівчина була категорично проти такого. «Ну та якщо ти знайшла собі іншого – говорила вона Христині – то вже твоя справа. Але поступати так з Владом було дико з твого боку». На що Христина лише посміялася.

Інна слухала це все наче німа. І лише зрідка переводила погляд коли пила сік. І тим не менше, вона аналізувала кожне слово сказане Мар’яною. Що ж, тепер вона має більшу картину про Владена. А заодно і гору цікавої інформації. А бідна сестричка навіть не підозрюючи це виливає душу.

Нехай. Нехай говорить. Нехай думає, що вона лише просто слухає. Нехай і далі говорить. Бо саме вона не свідомо стає інформатором для Інни. Так, це можливо не чесно. Але до дідька чесність. Адже, вона нічого такого не робить. А те, що у когось язик як до лопата, то хто винен. Кожному своє.

– А скажи, – раптом перевела розмову Мар’яна. – Як тобі Влад? Ну як вчитель?

– Та так нічого. – відповіла Інна. – Ну трохи принципіальний. Але, в цілому, нормальний.

– А як хлопець?

– Не знаю. – впевнено відповіла Інна. – Мене це не цікавило.

– Ой, та вже таки. – почала підколювати Мар’яна. – Ніби я така дурна і не розумію нащо тобі це все.

А що – вона права. Нащо? Для чого?

– Просто так. – продовжувала Інна. – Що в тому поганого, що мені цікаво?

– Просто цікаво? – сміялася та. – Так я тобі і повірила! Він тобі подобається – от чому ти хочеш все знати. Інна признай, що це так.

– Іди ти… – але вчасно замовчала.

– Ну, ну…  – Мар’яна нарешті відклала книжку і встала з крісла. – А в тебе таки смак є, сестричко! Та не бійся, я тебе не здам.