57

Тиждень минав. Влад кожен день ходив на роботу. А повернувшись шукав роботу дома. і так з дня в день. Це дозволяло забутися. Це дозволяло повністю переключитися. Влад повністю змирився з тим, що відбулося. Є те, що є. і нема ради.

А з іншого боку, Влад не міг пробачити. Ні, це була не ненависть. Це не була якась злість. І навіть не розчарування. Це була байдужість. Проста, банальна байдужість. Як би це дико не звучало.

А разом з тим, мало по малу підступала легенька апатія. Влад більше не цікавився нічим. Він перетворився в безвольне тісто. Нічого не хотів. Нічим не переживав. Нічого не думав. Просто робив все на автоматі. От і все. Навіть на пропозицію Колі, старого друга, поїхати в гори відмовився. І взагалі, з усього було видно, що Влад переживав справжні душевні муки. А не просто прикидався. Не було для того настрою від слова зовсім. Більше того, Влад навіть цілий тиждень нікуди не виходив. Просто собі сидів дома, що навіть насторожило його маму. Звісно, Влад і раніше не аж надто сильно кудись ходив. Але щоб аж так повністю заритися в себе.

– Щось сталося? – спитала мама. – Ти що розійшовся з Христиною?

– Все добре, мамо. Просто хочу побути один. І все.

Влад брехав. Але для чого? Ну мам нащо було плести дурницю? Вона ж мама і прекрасно знає, що з її сином щось не те. Ні, він же дорослий. Як це він буде таке робити – обговорювати з мамою своє життя. А треба! От треба, холера, і все! І можливо почуєш якусь розумну пораду. Або принаймні заспокоїш її в тому, що ти не хворий. Але хлопцеві було якось не до того аби придумувати якісь безглузді фрази.

Що ж, тиждень минав. Як і минав по трохи стан Влада. В суботу він навіть поїхав з друзями купатися на ріку. Цілий день відпочинку. Він собі це може дозволити. Хлопці уже знали про його «проблему». І тому нормально, в здоровому тоні підтримали друга.

– Ти знаєш, – почав Славко, – Відколи я розійшовся з Оксаною, то почуваюся наче років на десять молодший. І ніхто не пилить де я, с ким я, куди я пішов.

Компанію залив істеричний сміх.

– Ні, справді! – бурчав ображено Ярослав.

– Слава, ти просто добре проспався. – сказав Артем. – Бо після того як ти розійшовся з своєю Оксаною, то ми тебе мертвого додому везли в багажнику.

І це була правда. Ярослав після того як звільнився від пут возлюбленої тиждень не знати де був. Влад був зовсім іншої конструкції. Тому слухати доводи друга йому було трохи смішно. І не лише йому.

– Принаймні хлопець старається підтримати. – втрутився нарешті Костя, після того як всі дружньо посміялися. – Ну які має аргументи, такі і приводить. А що поробиш. Кожен живе як може.

– Так, з такими друзями не попадеш. – відповів Влад. – І настрій піднімуть. І аргументи на рівному місці найдуть.

Довго на цій темі вони не зациклювалися. Бо дуже скоро пішла нова тема – рибалка. І вона, як не як, краще вписувалася в картину відпочинку біля води.