55

І так, дуже скоро стало зрозуміло, що Христина більше не подзвонить йому. І швидше за все ніколи. Влад не знав, як йому повестися. Бо може і справді це був «лише друг». А він, так жорстоко наїхав. Але як то кажуть, час все  розкладе на свої місця і покаже хто був правий. І таки показав. Але не так швидко.

А поки що Влад Андрійович усердно працював дома на городі. Після вчорашньої події, він не мав жодного бажання висуватися кудись до міста. Хоча друзі його запрошували до себе. Ні, він краще побуде сам на сам із собою на лоні природи. І не прогадав.

Справа в тому, що компанія, куди запрошували Влада, вирішала відтягнутися на повну. Тож не жаліли собі хлопці абсолютно. І дуже скоро напитки «полилися рікою». Ну а де ця біда – там і «пригоди» починаються. Не обійшли вони і в цей раз. Словом, закінчилося все погнутим крилом, відваленим бампером, кількома забоями і не великим переляком.

А от Влад махаючи сапою між кукурудзою і буряками щасливо уникнув всієї цієї фізичної не приємності. А заодно і моральної. Бо чим менше місто, тим швидше всі про все дізнаються. тож це було би для Андрійовича таки лишнім. І знову ж таки, пощастило.

Між іншим, Влад на «зеленому морі» зумів абсолютно нормально відпочити. Тиша, свіже повітря, заспокійливий зелений колір – ось вона та річ, котрої іноді так не вистачає. Жодного дзвінка. Жодних соціальних мереж. Жодних новин. Ідеально.

Повернувшись з городу, Влад захотів прогулятися. А тут ще й виникла потреба поїхати до дядька Михася. Це був мамин троюрідний брат. Він жив один. І то вже давно. Від коли його залишилася дружина і повіялася до Італії, він жив сам. І особливо тим не переймався. Михайло був чоловіком позитивного характеру. Тож по суті все сприймав з гумором. Михась був класним дядьком. Він ніколи не пилив нікого. Його все в цьому житті влаштовувало. Ну як влаштовувало. Вибору не мав. Тож, взявши дещо аби завести, Влад рушив до села.

Дорога була така собі. Ну як і в більшості віддалених населених пунктах. І наче б то зроблено. Але як. Ну то таке. Добре що є. А якість – то вже інше справа. Справа в тому, що тут недалеко добрі дяді з-за кордону побудували агрофірму. Ну це звісно плюс. Бо таким як Влад є з чого зарплату нараховувати. Та от їхні великі трактори після себе залишають широкі рейки на асфальті. І це мінус.