52

А тим часом Інна рвала і метала по дому. Її відправили в дитячий табір. Смішно подумати. Без її згоди. Бо мовляв «це піде тобі на користь». «Та на яку користь – бурчала про себе дівчина – Та я… та я… так… я обламалась». Ні, не це слово вона на увазі. Але і то підходило.

–Я нікуди не поїду! – надула губу Інна.

–Поїдеш! – відповідала мама. – Я уже про все домовилася. Там гарно. Свіже повітря. Кругом ліс. Чому б тобі не відпочити!

–Бо я не хочу! От чому!

–Все! Розмова закінчена. Ти поїдеш і край. Три тижні граного відпочинку піде тобі на користь.

Інна аж губи кусала від такого. Ну от навіщо їй туди їхати?! Теж мені «Артек» знайшла. Але з мамою не посперечаєшся. Ну що ж … Нехай. Але скоро вона ще про це пожалкує.

Але факт був таким, що Інна завтра після обіду мала бути в таборі. І це більше не підлягало обговоренню. Чому? Бо Інна завалила вступне в коледж. Ну як завалила. Ні, справа до екзамену не дійшла. Дівчина просто заявила в останній момент, що не хоче нікуди поступати. Не хоче і все. Розмова закінчилася криком. І на тому фініш. І будь-які спроби отримати об’єктивну відповідь натикалися на тверду негативну відповідь.

Інна чомусь різко змінила свою думку.

Дівчина ніяк не хотіла їхати. Але минулий рік видався кращим для неї(чисто випадково, через Владена), все ж не приніс очікуваного результату. І тому слід було зіграти чемну донечку перед мамою. Крім того, Інна мала свої цілі в цій поїздці. Адже, бути чемною маминою доцею було не лише важливо з огляду на її витівки. Але й для втілення в життя її дикого, шаленого плану. Плану, котрий або зробить її нарешті найщасливішою на світі. Або повністю погубить назавжди.

І саме тому, їй потрібно було вдавати хорошу донечку. Бо інакше на мамину підтримку годі буде сподіватися. А її буде ой як треба. Тож, рада не нерада але мусила збиратися.

Зрештою, це ж не у якусь там виправну колонію, не дай Боже. Це звичайний літній табір для таких же самих як і вона. Може там навіть буде цікаво. А раптом. А чому ні.

Та одна річ не давала їй спокою. Це була її маленька проблема. І ця проблема мала ім’я. І звучало воно – Влад. Але в чому полягала проблема? Адже ж усі косяки вона здала, всі хвости закрила. Оцінки отримала більш менш такі які хотіла. Навіть з історії, котру вона досі не бажала навіть читати. То в чому річ?

Інна знала про те, що сталося із його дівчиною, Христиною, ще краще аніж він сам. І не звідки не-будь а з прямого джерела. Так, так прямого. Бо ж Христина дружила з Марго, тобто Мар’яною, двоюрідною сестрою Інни. А та все розповідала своїй юній сестричці, навіть не підозрюючи чому та, з такою цікавістю витягує з неї всі таємниці. Особливо ті, що стосуються Христини.