44

Прокинувся Влад наступного дня дуже пізно, десь під обід. Розбудив його дзвінок мобільного. Це вкотре намагався дістатися Яремович, фізрук.

– Називається поспав! – пробурчав під ніс Влад і взяв трубку.

Першими словами, які він почув були:

– О, нарешті! Думав, не дошукаюся тебе.

– Щось сталося?

– Шеф навіть напудився, що ти десь зник.

– Та я… – почав на ходу придумувати історію Влад. – Я мусив заїхати до одного знайомого. Там трохи засиділися. А чого шукали?

– Завтра зранку заскоч до нього тай все сам дізнаєшся. Головне, щоб ти не втік нікуди!– сміявся Яремович.

Ясна річ, що раз шукали – значить не просто так. Але якщо нічого не каже, то значить не така вже й смертельна була в них проблема.

Для хлопця зараз найголовніше було те, що він нормально відпочив від усього. Зміг нарешті просто лишити все за дверима і погуляти сам. І ніхто на це не сказав ні слова.

Що правда, там, в Колі була і Мар’яна. А ця розкаже кому треба і не треба. І навіть не замітить, що виказала. Дівчина вона була гарна. І подруга добра. Але іноді не знала коли і як стримати язика. Просто розповідала, ділася так сказати подіями. І не більше. Для неї так. А для інших?

Але це не найбільша проблема у цьому житті. Вкінці кінців він же там не витворяв нічого такого із непристойних речей. Тому перейматися ні чим було.

Ну що ж, завтра – то завтра. Яка різниця! Може нарешті дасть стусанів (моральних) і вижене. Хоча про таке закінчення своєї кар’єри в школи Влад аж ніяк не мріяв. Але якщо станеться – то станеться. І тим не менше, він мав ще майже добу. А там буде видно. Як то кажуть – будемо вирішувати проблеми по мірі їх поступлення.

А зараз на нього чекало дещо інша, більш цікавіша робота. О так, їх важкість – город. А що – сапання ще ніхто не відміняв. Так, що підкріпившись хлібом насушним і попивши для бадьорості кави Влад Андрійович одягнув стару футболку, шорти і взяв курс на картоплю. Адже, ким би ти там собі десь не був а батькам допомагати – священний обов’язок кожної дитини.

Вище носа пане вчителю і гайда вперед. Побачимо який з тебе господар. Сапати – то не байки про динозаврів розповідати. Крім того, це найкращий засіб аби відпочити від усієї щоденної рутини. І заодно зняти депресію, котра так насідає.

Тож озброївшись відповідним інструментом і такими от мудрими фразами, на кшталт тих, що описані вище, Влад всім тілом поринув у красу фізичної праці.