На березі океану душі

43

Вимкнувши звук нателефоні Влад поїхав просто до Колі в гості. Той давно його запрошував до себе. Але завжди не було часу. А тут є і причина. І час. І бажання. Точніше не бажання більше слухати ті заїжджені фрази про толерантність до всіх і всього.

Влада дістали ці подвійні стандарти і обман, котрим дихав чи не кожен, хто його оточує. «Які ж ви сві дешеві! – думав Влад. – Хоч раз себе в дзеркало бачили? На що ви схожі з тим своїм маразмом».

Але так чи інакше вони були праві. Бо хто він тут такий аби качати їм, старшим і мудрішим за нього. Хто він такий аби ставити під сумнів всю їхню «велику роботу», від котрої їх болять хіба що п’яті точки. Бо половина тих людей – моральні інваліди. Але що поробиш. Така реальність. І все, що ти можеш – лише давати на все мовчазну згоду. Або йти геть.

В Колі було весело. Звісно, що весело. Адже, сьогодні вони святкували і не важно чого там. от просто зібралися компанією молоді люди. І святкували. От і все. Так що Влад потрапив саме туди, куди треба.

Після недовгих спроб пояснити ситуацію в компанії Влад почув коротку і точну вказівку від Колі:

– А ти забий! Воно тобі не треба!

А й справді – воно йому не треба. Тож мало по малу Влад почав переключатися на святковий настрій.

Руслан Баркалов

Подобається

#306 в Сучасна проза
#1998 в Любовні романи
#959 в Сучасний любовний роман

У тексті є: щаслива зустріч, любов перешкоди різниця_у_віці романтика, робота стосунки обман зрада

Відредаговано: 15.07.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись