39

Таке запанібратство могло би когось іншого сильно образити. Але не Андрійовича. Те, що Інна не один раз зверталася до нього виключно на ім’я не становило трагедії. І лише зрідка, коли мова заходила занадто далеко, він нагадував хто кому хто.

Інна була права – він зовсім не знав того, що творилося за кованою брамою. Так, вона багата дитина. На відміну від деяких ровесників вона може багато досягти. Навіть того ж таки Арсена. І в якійсь мірі самого Влада у свій час. Але він зовсім не подумав чого їй може так не вистачати.

Влад повернувся додому пізно. Він ще добряче покатався містом аж поки не знайшов Арсена з Дімою і Стасом. Хлопці, як і сказала Інна, пили пиво в скверику. Але побачивши знайому марку машини поспішили сховатися подалі. Їх перебив дзвінок на телефон Арсена.

В твердому, наказовому тоні Влад Андрійович, настирливо порекомендував усім трьом робити ноги додому.

Упевнившись, що всі троє прийняли потрібний напрямок руху, він ще якийсь час покрутився містом. І як не дивно, зустрів ще кількох учнів. Хоча і не свого класу. Всі вони були відправленні додому. Так як в місті почала діяти не дуже дружня для підростаючого покоління політика школи в купі з окремими релігійними деномінаціями. А також поліцаями. Ну а як же без них. І всі гріхи, котрі лише витворялися в місті, вішалися на бурних підлітків. Тож, бажаючи молодим людям добра і процвітання у майбутньому, як справжній дбайливий педагог, Влад Андрійович відправив усіх по домах. Ну або принаймні подалі від людського ока.

Нарешті він матиме три дні спокою. Адже завтра буде в школі вихідний. Точніше, відгул. Тож він піде просто на роботу. Там зробить нарешті все. І тоді матиме нормальні, повноцінні вихідні.

Хоча кого він обманює. Завжди щось знайдеться. Хтось за телефонує. Кому щось треба буде відразу, терміново і просто таки в цей момент. Так що, особливо розраховувати на повноцінний відпочинок не треба. Але помріяти можна.