На березі океану душі

31

Інна сиділа в своїй кімнаті. Вона вперше за все своє життя побачила якою була гидкою. Адже, вона просто таки підмахувала «Владена», в той час як він справді страждав.

Що могло творитися в його думках, коли вона дражнила його своїми фирканнями, знає один лише Бог. Але ж він теж людина. І як не як а не такий вже й поганий. Можливо він і не є ідеалом. Але все ж.

Дівчина згадувала перші уроки, які вів у них Влад. Він був своєрідний. Такий дружній. Такий братерський. Такий близький до всіх. І водночас такий далекий від них. Такий недосяжний. Такий розумний. І такий холодний.

Він був для них не просто вчителем. Не просто тим, хто розказує предмет. Не просто робітником. Він був для них усіх (і для неї також) другом.

За весь цей час вони змогли, вони вивчили. Вони стали набагато кращі. Як не крути. І на відміну від багатьох, кому все одно на них, він залишався завжди чуйним. Навіть коли вона наговорила йому багато різних дурниць – він не образився.

Інна згадувала всі ті моменти і розуміла, що «Владен» не є поганим. Ні. Він, навіть, в якісь мірі класний. Можливо іноді різкий. Так, буває таке. Можливо буває брутальним. Буває. Але ж він такий уже рідний. Такий свій.

Дівчина не знала, як виразити свою думку. Вона просто сиділа на ліжку. А думки самі лізли в голову.

Руслан Баркалов

Подобається

#45 в Сучасна проза
#339 в Любовні романи
#169 в Сучасний любовний роман

У тексті є: любов перешкоди різниця_у_віці романтика, робота стосунки обман зрада, щаслива зустріч

Відредаговано: 15.07.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись