30

Інна прийшла додому пригнічена. Вона зовсім інакше собі уявляла «Владена». Холодний, бездушний, безсердечний, без почуття любові чи провини. А тут вона побачила зовсім інше. Все, що вона думала про Влада Андрійовича являлося лише її вигадкою. Бо ж саме він не один раз ставав на її захист. І головне чому? Для чого?

З одного боку постійний пресинг на уроках. А з іншого він закриває її перед всіма. Одна лише новорічна дискотека чого варта. Але ж міг здати і мати чистий спокій! Та за те їй би влетіло. Ой як влетіло. І не лише в кабінеті «Боса».

А той випадок, коли вона наче б то ненароком вирубала його на коридорі. Та за таке виганяють геть зі школи. Без права повернення. І мама би могла не допомогти. Але ж ні. Звісно, Інна знала, що мама ходила потім дякувати йому. Але ж це вже було далеко потім. А тоді, коли її все життя могло отримати, ну дуже, темний відтінок – він її не здав.

А про поводження на уроках взагалі мова не йде. Та вона хамила всім як лише могла. Навіть «Бос» радо потирав руки якби її витурили зі школи. Але «Владен» на педраді сказав, що дитині треба дати ще один шанс. Боже, та за що? Кому там давати шанс? Та вона «не розкаяний порушник дисципліни і порядку»! Але таки дали.

І навіть більше. Їй взагалі тепер дали спокій останнім часом. Так, наче б всі змовилися. Чи що? Виглядало, що вони на щось чекають. Але на що саме? Так, звичайно вони чекають коли вона викроїть якусь нову запару аби тоді остаточно зарубати.