24

Що мала на увазі ця мала нишпорка, Влад добре не зрозумів. Але якась гірка правда була в її словах. Звідки вона може все це знати? Адже, про його стосунки на роботі майже ніхто не згадував. Усі розуміли, що молодий чоловік має когось. І на тому крапка. Подробиці зайві.

Звісно, чим менше містечко, тим важче ховати своє приватне життя від сторонніх очей. Та однак, Влада це мало хвилювало. Що йому приховувати? У нього все як і в багатьох інших. Вони з Христиною зустрічаються уже давно. Той що. Все нормально.

А те, що виник невеличкий конфлікт – ну а з ким не буває. Вкінці кінців, це ж нормальний життєвий процес. Люди ідуть разом однією дорогою. Але в якийсь момент між ними виникла якась розбіжність. Той що? Хіба це кінець? Ні. Звісно, ні. Адже вони так довго і так віддано кохають одне одного.

Однак, слова Інни змусили якось по новому глянути на все. Бо ж по суті їхній конфлікт був якось дурнею. Ну ж не було за що сваритися. Тай сварки як такої між ними не було. Просто Христина сказала, що втомилася від його постійних провисань. І все.

Вона просто вимкнула телефон. А повідомленням написала до він її дістав. Але чим? Що він такого зробив? Влад не міг збагнути! Бо і не чув за собою жодного докору сумління.

А поза тим, слова Інни про те, що у нього не має дівчини мали якийсь дивний наголос. З чого б це вона таке взяла? Але Влад не хотів бодай якось показувати свою зацікавленість у цьому питанні. Тож він просто перейшов на іншу тему.

– От скажи мені, Інно, чого за тобою скрізь «золоті верби ростуть»?

– Ви про що? – наче це не про неї запитала Інна. – І з чого ви таке взяли?

– Не включай дурочку. Ми обоє добре все розуміємо про що мова. Ти сама шукаєш собі неприємностей на п’яту точку. Питання – для чого? От що ти кому цим хочеш доказати?

Дівчина мовчала. Звісно, Інна все дуже добре розуміла. Але разом із тим боялася це визнати. Вона боялася такої відвертої розмови. Боялася відкритися комусь. Боялася сказати правду. І це не дивно. Адже попри всі свої вибрики і крутійства вона залишалися всього лише п’ятнадцятилітнім підлітком. І навіть те, що вона робила зараз, було лише її необдуманістю. І не більше.

Влад для неї був чимось не доступним і далеким. Якимось своїм, лише їй відомим ідеалом, намальованим в її голові її підлітковою уявою. І не тому, що він її вчитель. Не тому, що він прикрив її. А тому, що він означав для неї щось більше аніж просто Владислав Андрійович. І в цьому була проблема, котра не давала їй сказати правду. Ту правду, про котру і так він напевне здогадувався. Можливо і знав. Але ж мовчав. І хотів почути від неї?!

Ні, вона не може з ним більше говорити. Це занадто. Він надто розумний. Надто добрий. Надто світлий. Він ідеальний. Але не для неї. І як раз це було найбільшою проблемою зараз для Інни.