21

Озеро. Ця тиха місцина на лоні природі. Тут, за містом, де нема тих клопотів, тієї вічної метушні, того холодного розрахунку можна було відпочити тілом і душею. Свіже повітря, тиша і спокій. Що ще треба для заспокоєння? Так, власне, чого?

Влад сидів на одній із лавочок, недалеко від води. Він був подружений в роздуми. І це не дивно. Два дні тому вони з Христиною так тяжко посварилися.

Ох, чого ж лише не наговорили вони одне одному в пориві емоцій. І тільки зараз він розумів, наскільки був не правий. І що йому дало то все? Який сенс з того? Що далі?

Влад десь глибоко в душі знав, що Христя так просто не піде на примирення. Ні за що. Звісно, вона ж права. А ще… І це «а ще» було серйозним аргументом. Бо насправді Христина виграла джек-пот.

Справа в тому, що дівчина надіслала заявку на конкурс і виграла. Тож тепер, мала змогу поїхати на стажування до столиці в якості молодого спеціаліста. Це було класно. І обоє раділи цій новині. Все було добре. Обоє були щасливі.

Влад справді був радий за свою кохану. Він також хотів кудись чухнути подалі з цього безперспективного містечка. Тільки от завис в цій школі. І далі фірми і школи рипатися не міг. І це добре розумів. Бо тут має стабільність, має зарплату, має дім, друзів. А що чекає там? Та Христина наполягала, щоб якомога швидше збирав манатки і рушав за нею. І не треба чекати чуда. Треба їхати і там будувати майбутнє.

Та Влад був дещо іншої думки. Йому не дуже хотілося покидати звичне для нього «болото». Христина якось дуже швидко, на його погляд, перемінилася з тихої, скромної дівчинки на ненаситну мегеру. І тепер підбурювала його пуститися берега.

Хлопець ніяк не міг зрозуміти, звідки така переміна. Його шокувало, коли його кохана обізвала занудою і тупим снобом.

Ні, ну він все міг зрозуміти. Міг зрозуміти, якби сказала, що мало грошей. Або не приділяє уваги. Навіть якщо б сказала, що він не гарний. Чи ще щось. Але зануда?! Ну це вже ні.