15

Минули тижні канікул. Школа поверталася до звичного ритму після зимових канікул. Вже пройшов перший тиждень навчання. За цей час, навіть ті, хто дуже довго розкачувався вже могли нарешті увійти до нормального ритму.

Однак, це зовсім не про Інну Калішинську. Для цієї юної особи процес ще був далеким для початку. Дівчина зовсім не прагнула повертатися ані думками ані тілом за парту. Більше того, Інна вирішила ще й підбурити свою подружку Віку до такого собі «саботажу того премудрого історика».

І хоча Віка не була такою як її подруга. Але вплив робив своє. Тож аби показати свою вірність подружці погодилася. Це була їхня маленька афера. Подумаєш, не пішли на навчання. І що? Кому що там до того?

Та вже під час вечері думка про це в Інни розвіялася. Як виявилося комусь тай щось таки є. І не кому не будь а саму «Владену». Ну тобто, Владу Андрійовичу.

Виявляється, цей зануда взяв і напряму зателефонував мамі на роботу. Нічого особливого. Лише поцікавився, чому це її дочки нема на навчанні. Бо, бачите, йому навішали їхній клас як класному керівникові. І він як свідомий і добропорядний учитель не міг пройти осторонь її відсутності.

«Що ж, – думала дівчина. – Так дуже хочеш аби я була присутня. Ну ну… Ти ще пошкодуєш. Розумнику!»

Інна почувалася погано. Її обламали. Ну хто б сподівався на таке! Хто міг подумати, що цей новачок здатний на такі штучки!? Та за весь період навчання в школі таке нікому і в голову не приходило. Ну а навіщо? Кому в голові, де ти там лазиш? Яка різниця де! Та добре, що не «гризе печінку тут», як говорила не раз «Хлора! (вчителька хімії). А тут!!!

Дома була тепла але доволі тверда розмова. Мама в хорошому тоні втовкмачувала своїй коханій донечці, що це ідеал а не вчитель. Бо мовляв, його ще щось крім того, «як відкалатати той урок».

– Так, звісно, він може молодий. Може він і занадто вимогливий. Але ж поглянь правді в очі – це єдиний раз коли мені був такий дзвінок. Я просто не знала що відповісти. Ти являєш! – говорила вона Аркадієві, своєму чоловікові.

– Ти мама, тобі і вирішувати. – буркнув на то Юрійович. – Звісно, добре що подзвонив. Але якось дивно виглядає це. Бо як правило, ніхто ніколи так не поступає.

І тим не менше, Інна получила по повній програмі від обох сторін. А на додачу ще й мусила вивчити всю тему. Таке було «побажання Влада Андрійовича»! І ні на йоту менше.

Минув тиждень. Прийшов довгоочікуваний понеділок. Інна уже готувала помсту. Вона знала, що навіть найкрутіший вчитель може зламатися якщо його почати підколювати перед всіма. Тут він закипить. Зірветься. І о ля ля – маєте свого дорогого «вчителя».

Після того, як Влад зірветься на ученицю – він стане таким як і всі. Тобто, його авторитет в маминих очах впаде до плінтуса. І більше ніяких напрягів.