8

Семестр закінчився. Нарешті можна розслабитися. Наближається найочікуваніша пора – Різдво. А в повітрі вже давно витав дух свята.

Завершальним акордом цього року було шкільне святкування Нового року. Все було розписано. Коли які класи, скільки часу, які допустимі норми і таке інше.

З учительської наради Влад дізнався, що цього року ця «довгоочікувана» подія матиме дещо інший вигляд ніж завжди. Справа у тому, що ніхто не хотів розтягувати це задоволення на два дні, як то було раніше. Були певні причини з залом. Крім того, у кабінеті освіти директорам натякнули, що пора вже дати більше волі підростаючому поколінню. Тож для старшої школи має бути просто Новорічна дискотека. Але під наглядом педагогів. Ідея гарна. Але як кажуть – «дорога до пекла встелена добрими намірами».

«Найстарша гвардія» педагогічного колективу після почутого кляла міністерство освіти на чому світ стоїть. Але таки погодилася взяти участь у цьому «параді сатани».

Для Влада була найвідповідальніша роль. Так, як він був чи не єдиним наймолодшим то мусив взяти «на себе дискотеку». Звісно не сам. Але все ж. Тож вечір суботи для Влад Андрійовича був забезпечений.

Нарешті прийшов той знаменний день. Десь до години четвертої молодша і середня школа відбули своє «свято». І розійшлися. Настав час старшаків.

Влад нарешті дотиснув і здав свій черговий проект. Хлопець був просто викручений. Він зразу ж з роботи прибув на своє «каторжне» чергування. Тут вже був фізрук, Віталій Яремович. Тож вони у двох швидко мали переглянути чи ніде нема «заначки». Ясна річ, що знайти вони не знайшли нічого. Тож можна було сміло починати диско.

Все почалося без казусів. Всі прийшли тверезі. Дехто навіть без рюкзаків. А дівчата самі вивертали сумочки для перевірки. Що правда там були лише особисті речі. Тож загальний градус температури спадав. І усім можна було трохи розслабитися.

Десь за годину після початку на дверях з’явилася Інна. Вона була наче модель з подіуму.

– Нашому спокою прийшов кінець! – тяжко зітхнув фізрук, як лиш побачив її в дверях. – Владе, дуже прошу, не спускай з цеї очей.

– Ну звісно. – посміхнувся Влад. – Таке важко не помітити

– Не ржи. Ця мала – ходяча катастрофа. Так, що треба пильнувати.

Саме в той момент до них підійшла Тетяна Василівна, заступник директора з виховної роботи. Хто, хто а вона тут мусила відбути цілий день.

– Мала Калішинська прибула, бачили? – спитала вона на ходу чоловіків.

– Ой Танька… Вже бачили! – зітхнув Віталій Яремович.

– Не ойкай Вітя а добре дивися за всім. Бо того року ви всі легко ще відбулися. – і вона порухалася далі через натовп танцюючих.

– А що там було? – спитав Влад, коли вони знову залишилися у двох.

– Ай, не питай. Інка підстроїла бійку між дівками. Я лише вийшов покурити. Заходжу а там вже бійка, крики.

– Ну так. Дитинка ще того покрою. – іронізував Влад.

– І не кажи. Коби вже вона школу закінчила як можна скоріше. Ну добре. Ти дивися тут. А я піду трохи на двір. Пройдуся. Заодно і покурю. Поки ще тихо.

І він пішов залишивши Влада самого серед дискотечного гамору. Втім, довго йому спокійно стояти не довелося. Звідки не візьмись прямо перед ним з натовпу появилася Інна.

– О, Владе Андрійовичу і ви тут.

– Не лишити ж вас самих…

– Зараз поставлять щось нормальне. Потанцюєте зі мною? – і вона потягнулася руками до Влада.

В її очах блиснув якийсь невідомий вогник. Не дитячий це був погляд. Зовсім не дитячий. Чимось не добрим віяло від тих слів. А ще більше від такого відвертого запрошення.

Звісно, потанцювати зі своїм вчителем можна. І це цілком нормально. Ба навіть більше – це один із проявів виховання, можливо. Але не в цьому випадку. Влад відчув щось не добре. Він взяв її під лікоть і легенько провів до вікна.

– Послухай сонечко! Я вчитель – ти учениця. Ти прийшла на свято, то святкуй собі мирно. До речі, я тут відповідаю за ваші шкури. Так, що не дай Боже ти щось замислила витворити, або знаєш про щось і змовчиш …

– Окей. Добре, добре… я все … – і вона зібралася вже йти.

Раптом Влад сильніше вдихнув повітря. Отакої. Чим це так тягне. І головне звідки. Він притримав її за руку і повернув до себе.

– Стояти. Ану дихни! – різко сказав він.

– Ей! Ви чого …

– Тихо, тихо мала. Ану давай без фокусів. Ти в нас вже готова. Хочеш проблеми мати?

– Та які проблеми, що ви до мене чіпляєтеся? – почала Інна

– Так, ану закрий писок! – швидко перебив її Влад. – Хочеш піти до Тетяни Василівни «на прийом»?

– Та ви що! Я …

– Віддай сумку і йди танцюй. Або поїдеш додому в машині з мигалками.

В сумочці, серед іншого він знайшов пачку соку. А от вміст пачки був далеко не мультифруктовий. Замість соку в там був алкоголь. Який саме було не важливо. Але щось міцне. І головне, майже без запаху.