5

Настала п’ятниця. І замість біології в 9-А поставили інформатику. Така собі заміна. Ніхто особливо не парився. Крім кількох окремих елементів. Між ними була й Інна. Вона явно не хотіла сидіти на шостому уроці. І з біології планувала відпроситися. Або в крайньому разі можна було «дати на ногу». А от у Влада Андрійовича таке точно не пройде. Цей нікого нікуди не пустить.

Звісно, про зміни всіх попередили ще в четвер. Але клас вирішив «залагати» і сказати, що вони не знали. І тим самим зможуть поставити новачка в кут. Бо що робити з двома десятками дітей, котрі абсолютно не готові. Звичайно – відпустити.

– Знаєте, ми тут хотіли би з вами про дещо домовитися. – почали деякі – Ну ви розумієте …

– Дорогі мої! – перебив їхнє сльозоточиве плаксиве скиглення Влад, – Домовлятися будете де інше і з кимось іншим. А тут ми будемо з вами займатися роботою. І так, всі ви мали зробити домашню роботу.

В класі наступила тиша.

– Зараз ви включаєте комп’ютери і будете показувати ваші реферати. Хочу побачити хто що вміє.

– Ми не готові. – сказав Віталік. – Нам ніхто не сказав.

– Ай яй яй1 – іронізував Влад Андрійович. – І що ж ми робитимемо? Може всіх вас взяти і відпустити додому?!

– Можна! – відповіла з щасливим виглядом Надя.

Дівчина ще не зрозуміла, що це була іронія. Чорна, жорстка іронія. Така ж сама як і їхня хитрість.

– Що ж в такому разі, – зробив дуже довгу паузу Влад. Він уважно провів очима по класі, оглядаючи кожного і пильно вдивляючись в їхню реакцію. – В такому разі вмикайте комп’ютери і будемо починати роботу. Знання нещасного «ворду» вам буде як ніщо інше потрібне.

В класі пронеслося приглушене зітхання. А так всі надіялися.

– А, і ще, хочу вас де чим порадувати! – Влад зробив дуже не веселий вигляд, що міг означати лише одне – він йде звідси.

Так бувало не один раз. Коли вчитель починав семестр а потім залишав їхню школу бо переводився кудись інакше. А хтось просто виїжджав закордон.

– Лише не кажіть, що збираєтеся нас покинути! – першою піднесла голову Інна.

– На жаль… Мушу сказати, що… – і він знову витримав паузу, бо відписував повідомлення комусь по електронній пошті. – Що у нас з вами буде ще й історія. Мені дали ваш, тай не лише ваш, клас.

Новина була так собі. Особливо з урахуванням того, що з цим елементом не можливо ані домовитися ані його обдурити.