3

І якщо уроки в інших класах проходили на ура. І діти були раді новому вчителеві. То в 9-А це було щось. Вже з першого дня між деякими його членами і Владиславом Андрійовичем виникли легенькі не порозуміння щодо оцінювання і ведення уроку взагалі.

Головним опонентом виступала білявка. Миловидна учениця справляла враження чемної і слухняної дитини. Але лише доти – доки не відкривала рота. А тоді шоу починалося.

Інна, так звали цю «активістку» класу, прагнула зірвати урок вже з перших хвилин. Вона пробувала підколоти новенького вчителя. Але трохи не вийшло. Бо Влад підколюватися ніяк не хотів. Натомість він з гумором зустрів її фрази. А питання: «І що ви хочете від нас добитися?» відповів одним словом:

– Нічого.

Це загнало зухвале дівчисько в кут. Хоча не на довго. Бо вже за кілька хвилин вона знову намагалася спровокувати якусь безглузду бесіду. Але марно. Влад вдав, що не почув її чергового безглуздого питання. Тож довелося терпіти цілий урок. І всі намагання зірвати або відвести тему різними питаннями не дали ніякого результату. Влад знав цей трюк ще зі свого навчання в школі. Бо колись сам не раз ним вміло користувався. Тому на відміну від багатьох інших вчителів – на нього такий прийом не діяв.

Крім того, в самому кінці він дав зрозуміти, що себе за ніс водити малим не дасть. А тому домашнє завдання для тих, кому дуже нудно було на уроці буде особливе.

– Особливе для особливих. – посміхнувся Влад. – І попереджаю зразу – наступного разу почнемо урок з його перевірки.

– А якщо я не прийду? – почав було один із крутеликів класу.

– Нічого страшно. Коли прийдеш – тоді і покажеш свою роботу. Я дуже терплячий! – спокійно підсумовував Влад. – Крім того, оцінки вам будуть потрібні. Вам, а не мені. Так, що кожна десятка це автоматично здана тема.

– Навіть якщо двааа!? – білявка Інна ніяк не могла заспокоїтися.

– А це хіба не оцінка? – Влад вдав, ніби здивувався.

Клас заходився реготом. А заодно всім стало зрозумілий натяк. О так, це їм не «бабу Петруню діставати». Там можна було і урок зірвати. І познущатися легенько з нещасної старої. Бо та хоч і була гарним педагогом але по-перше була стара. А по-друге страшенно не любила коли її не слухають. А тут все зовсім інакше. Мало того що номер не проходить, так ще й оцінку «вписати» грозить.

– Він себе так веде, наче не знає, що ми за клас. – в пів голосу сказала одна подруга іншій.

– Я вас прекрасно чую! – не відриваючись від комп’ютера кинув Влад. – Але бавити вас більше ніхто не буде. Крім того, бачу вам оцінки писали зі стелі… Халява скінчилася.

А тоді повернувся до Інни і сказав:

– А ви наступного разу будете нам розповідати принцип роботи…

– Не хочу! – скорчила лице Інна.

– А доведеться! – відповів Влад і урок закінчився.