Елемент дев'яностий

Він з’явився так, ніби вирвався з самого пекла. У правій руці — пістолет, у лівій безсило звисав кулон, що блищав у тьмяному світлі. Приміщення потопало в напівтемряві, гул стояв у грудях, у повітрі пахло іржею та пилом. І раптом — клацання, зашипіли лампи, й білий світ вдарив у очі, розпанахав темряву.

Нікс примружився, та вже наступної миті побачив її.

Ада.
Вона сиділа на старому стільці, руки туго зв’язані за спиною, пасма світлого волосся спадали на бліде обличчя. Її очі шукали його різноокий погляд навіть крізь біль і страх.

Він кинувся до неї, пістолет ледве не випав із рук. Схопив її обличчя долонями, ніби боявся, що вона розсиплеться на шматки. Його пальці торкнулися синців, подряпин, він гарячково водив поглядом, ніби намагався переконатися, що вона ціла.

— Ти тут… ти жива… — прошепотів він, губами майже торкаючись її чола.

Як тільки віз зібрався зняти тканину, що закривала її рот, ззаду пролунав знайомий голос «кращого друга».

— Гарна сцена, правда?

Він вийшов із тіні, повільно, з посмішкою, ніби це був його тріумф. Позаду — дві дівчини в чорних кепках і масках. Вони рухалися тихо, мов хижаки. А за ними ввалився натовп: хлопці, дівчата, нові обличчя й ті, що колись стояли пліч-о-пліч із Ніксом. Зрадники.

Тьомо підійшов ближче. Його очі горіли зловтіхою. Він безцеремонно вихопив з рук Нікса пістолет і кулон, тримаючи обидва трофеї, наче коштовності.
— Спокійно. Вона буде в порядку, — сказав він фальшиво лагідним тоном.

Дві дівчини обійшли Нікса й стали поруч з Адею, немов тіні, готові виконати будь-який наказ.

Тьомо повільно одягнув кулон собі на шию. Він блиснув у світлі ламп, і в ту ж мить його кулак врізався в обличчя Нікса.

Той похитнувся, виплюнув кров і вилаявся:
— Паскуда…

— Ще одне слово, — холодно кинув Тьомо, нахилившись до нього, — і твоя дурочка продемонструє нам, як легко ламати красу.

— Не. Смій. Називати. Її. Так. — Крізь зуби прошипів Дикий дивлячись очима чорними від ярості ворогу в обличчя.

Удар за ударом почипався на Нікса. Його скрутили, поставили на коліна, били в живіт, у щелепу. Він стискав зуби, мовчав, терпів. А потім Тьомо різко підняв руку.

— Ріжте. — До дівчат. — Це за твої слова.