На атоми й назад

Елемент вісімдесят сьомий

І саме тоді… за стелажами я помітив тінь. Постать. Капюшон. Маска. Серце вдарило в груди, наче хтось ударив молотом.

Я рвонув з місця, мало не збивши книжки з полиць. Фігура віддалялася, рухалася надто швидко, наче знала цей лабіринт краще за мене. Я біг, вдихаючи пилюку й ледь не ковзаючи на старій підлозі. Але вона зникла. Розчинилася, ніби примара.

— Чорт! — вирвалося в мене, і лють змішалась зі страхом.

Я згадав. Ада. Вона лишилась одна.

Серце в грудях стиснулося. Я торкнувся кулона на шиї — того самого, єдиного, що лишався зі мною від минулого. Стиснув його так, ніби він міг дати мені силу, пораду, допомогу. І помолився — вперше за роки — аби тільки з нею все було добре.

Я кинувся назад до нашого місця, ковзаючи очима по стелажах.

— Адо! — крикнув я, навіть не намагаючись стримати розпач у голосі.

Я повернув за полицю… і застиг.

Її не було.

Порожній диван, розкидана герлянда, телефон на підлозі. І тиша.

Вона зникла.

У мене потемніло в очах. Я звалився навколішки, стиснув кулаки й закричав так, що звук відбився від усіх стін бібліотеки.

— Чорт… чорт забирай!!! Щоб його!

Моє серце рвалося з грудей. Я підвівся, не відчуваючи ніг, і з єдиною думкою: знайду. Я розірву цей світ на шматки, але знайду її. Бо інакше я більше не дихатиму.

Жорстокість палила мої очі. Куди йти? Де шукати? Я клявся собі, що голову відкручу тому, хто посмів торкнутися її. Якщо впаде хоч одна волосинка з її голови — я власними руками переламаю кості, кожне ребро, кожен суглоб.

Часу не існувало. Я вискочив просто в футболці, стрибнув на байк і рвонув містом, так, що мокрий асфальт від дощу скреготів під колесами.

У вусі дзенькнула гарнітура.
— Тьомо, — гаркнув я, — підніми камери, шукай щось підозріле!

Його голос був рівний, занадто рівний:
— Я знаю, де Ада.

У мене холод пробіг по спині. Я навіть не казав, кого шукаю.
— Звідки?.. — хрипом вирвалося.

Тиша. Потім його зізнання впало, як куля в груди:
— Бо це я її вкрав. — у його голосі я чітко почув нахальну усмішку, так, що захотілося заїхати по його морді, і начхати що він був моїм другом і братом.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше