Елемент сімдесят дев'ятий

— Знаєш хто? — спитав він першим.

Я заперечно похитала головою.

Ми почали будувати здогадки. Я розповіла йому про двох дівчат у домі Кріс, про те, що Соня мала щось мені сказати, але не встигла. Тоді спогад про жовту папку прорізав пам’ять, як ніж. Я зітхнула:
— Її забрала поліція. А ми навіть не встигли заглянути…

Нікс на мить замовк, потім обернувся до мене. Його очі блиснули сріблом у відсвіті нічного неону.
— У мене теж є така папка. Але я не знаю, чи вона саме така, можливо схожа просто...

Я підняла погляд.
— Що?

Він вийшов із балкона і за хвилину повернувся, тримаючи в руках теку. Я відчула, як серце почало гупати швидше. Він простягнув її мені.

Я розгорнула. Фотографії. Дані. Чужі обличчя. І раптом — моє.

Я відчула, як під ложечкою похололо. Сторінка про мене. Вся інформація, аж до найменших деталей. А потім слова, які змусили мене задихнутися.

— «Справжнє ім’я.. Ада Ко…» — губи мої ледве ворушилися.

— Косано, — докинув він хрипко, його різноокий погляд вп’явся в мене, від чого мені стало страшно і водночас солодко.

Я гортала далі.
— «Дочка найвпливовішого бізнесмена Риму… Фабіо Косай. Справжнє ім’я

— Фабріціо Косано… — знову перебив мене сусід.

— Справжнє джерело доходу і його особистість… — вела я далі, але Нікс не підтримав.

Я підняла очі.
— Чому не продовжиш?

— А ти хочеш, щоб я продовжив? — його голос став різкішим.

— Мені все-одно вже нема що приховувати, — сказала я, хоча відчувала, як всередині тремтить усе. — А тобі є?

Його погляд затьмарився. Я знову схилилась над текстом, але почула:
— «Мафіозі Риму. Вбив 487 людей,» — чітко повторив написане він. — «У тому числі жінок і дітей. Доньку виховував у суворих умовах, але донька не психопатка. За висновками психотерапевтів, вона перебуває під…»

— Впливом свого батька, — закінчила я сама, відчуваючи, як по спині пробіг холод.

— То ти щось ще приховуєш? — тихо спитав Нікс.

— А ти? — я різко глянула йому прямо в очі.