На атоми й назад

Елемент сімдесят п'ятий

Він вийшов, плечі напружені, погляд холодний. Відповіді сипались уривками, але точності там не було. Ліон тихенько підказував — звісно, неправильно. Врешті Нікс отримав погану оцінку, грюкнув зошитом об стіл і, проходячи, дав Ліону по потилиці.

Я з Соллі вибухнули сміхом, не втримались.

Коли мене викликали, я чітко розв’язала задачу, виписала все правильно. Розетті лише кивнула, але в її очах блиснула ідея:
— Ада, з цього дня ти сідаєш з Ніксом і допомагаєш йому з навчання.

— Ні! — майже одночасно видали Нікс і Ліон.

Але я вже схопила Ліона за комір і пересадила його до Соллі, незважаючи на його протести. Сама ж з глузливою усмішкою плюхнулась поруч до Нікса.

— Закрийся, — буркнула я йому, не жавши нічого сказати.
— Та іди ти… — огризнувся він, але не посунувся.

Після уроків ми вже вчотирьох сиділи між високими стелажами, і запах старих книжок чомусь здавався вже рідним. Я гордо представила бібліотекарці своїх нових друзів, і вона лише кивнула, хоч по очах було видно, що дивується.

— Все, відтепер ми тут базуємося, — урочисто заявив Ліон. — Будемо допомагати Аді з книжками, а вона — нам з навчанням.

Соллі кивнула, трохи опустивши очі, але її усмішка говорила сама за себе.

Ми ще сміялися в бібліотеці з дурнуватих жартів Ліона, коли мій телефон завібрував. Соня.
— Ада, я дещо відкопала… приїдеш? — її голос був спішний, збуджений.
— Звісно, — я притисла слухавку. — Пів години, і я в тебе.

Я кинула друзям коротке пояснення, і ми швидко закінчили перебирати книги. Бібліотекарка махнула нам на прощання, і ми гуртом вийшли зі шкільної будівлі.
— Я спішу, — сказала я. — Побачимось завтра.

Вже йшла вулицею, коли за спиною почула низьке ревіння моторів. Спершу серце йокнуло від несподіванки, та вже за секунду я впізнала гучніший звук — Kawasaki.

Два мотоциклісти обігнали мене й пригальмували попереду. Один із них зняв шолом — і я одразу впізнала Нікса. Другий відкрив візор — і під ним виявився Ліон, сяючий від власної крутізни. А позаду нього, обхопивши руками за талію, сиділа Соллі… без шолома.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше