Ранок у двох сусідніх квартирах виглядав зовсім по-різному.
У кімнаті Ади панував хаос. Вона заметалася від шафи до комода, кидаючи речі на ліжко й назад, бурмочучи собі під ніс:
— Нічого не встигаю… ну чому саме сьогодні? — одна рука тягнулася за підручником, інша — за гребінцем, телефон із навушниками вже сповзав із краю столу.
Вона вперто намагалася одночасно зашнурувати черевики й застібнути ґудзики на пальті, а на додачу ще й заплуталась у шарфі.
У цей же час у сусідній квартирі царював протилежний настрій. Нікс сидів на краю ліжка, ліниво перегортав повідомлення у телефоні й позіхав.
— Пф… до виходу ще пів години. Навіщо я взагалі так рано встав? — бурмотів він, глянувши на годинник. Йому вистачило кількох хвилин, щоб накинути футболку, джинси й куртку. Шолом і ключі вже лежали на своєму місці — чекали тільки на нього.
І все ж, попри цей дисбаланс у темпі, вони вийшли з квартир одночасно. Ада ще поправляла рукав і знервовано перевіряла, чи не забула зошит, а Нікс, підкидаючи ключі в руці, просто глянув на неї з усмішкою, наче знав, що так і буде.
#6763 в Любовні романи
#2802 в Сучасний любовний роман
#1076 в Детектив/Трилер
#421 в Детектив
Відредаговано: 03.09.2025