На атоми й назад
Елемент п'ятдесят перший
Залишок навчального дня вона відсиділа за своєю партою. Рука звично малювала щось у зошиті, але думки знову й знову поверталися до порожнього місця збоку — парти Нікса.
Коли пролунав останній дзвінок, усі рвонули до виходу. Різноока ж повільно пішла в бібліотеку — покарання від директора чекало. Бібліотекарка виявилася добродушною, але іноді і суворою. Вона дала Аді цілу купу книжок, які треба було розкласти по полицях за жанрами.
Ада слухала улюблену Кайлі в навушниках, повільно протирала від пилу книги й на мить навіть відчула, що це… спокій.
Коли робота була завершена, вона вийшла з бібліотеки, глянула на годинник. П’ята вечора.
За шибками вже глибокі сутінки. Надворі похолодало, осінь ставала гострою, з відтінком зими.
Вона загорнулася в пальто й швидко попрямувала до зупинки. Осінь була казковою. Вулиці вкривали золотаві й мідні листки, що шелестіли під ногами, наче таємні послання. Ліхтарі відкидали м’яке тремке світло на алеї, а в повітрі стояв запах диму з камінів і свіжозмеленої кави з найближчої кав’ярні. Холодні пориви вітру плутали волосся.
Вийшовши на своїй зупинці, Ада на мить зупинилась, підняла голову вгору й подивилась на темне небо, де блукали тремкі зірки. Їй стало навіть легко дихати. Але коли вона опустила погляд, серце різко стиснулося.
Він. Нікс.
#6816 в Любовні романи
#2836 в Сучасний любовний роман
#1078 в Детектив/Трилер
#430 в Детектив
Відредаговано: 03.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
