Елемент сорок восьмий

Новенька вискочила в туалет, відчуваючи, як у горлі клубком стоїть біль і безсилля. Вона відкрутила кран, схилила голову й почала змивати липкий сік, який в’ївся у волосся. Холодна вода текла по скронях, стікала за комір, але їй було байдуже. Вона терла, мила, намагалась стерти з себе їхні сміхи.

Коли нарешті глянула у дзеркало, на неї дивилась бліда дівчина з мокрим, прилиплим до обличчя волоссям і червоними очима. “Ось так виглядає поразка”, — подумала вона, витираючи краплі рукавом.

Вона вийшла з туалету. Коридор притих, але кілька учнів усе ж озирнулись, сміючись у кулак. Їй хотілось провалитись крізь підлогу, та вона підняла підборіддя й пішла просто у клас.

Першим уроком була хімія.

Кабінет зустрів її різким запахом крейди, спирту і старих реактивів. На столах — пробірки, скляні колби, картки з формулами. Вчителька, сувора жінка в окулярах, почала з теми про атоми.

— Атом — найменша частинка речовини, яка зберігає всі її хімічні властивості, — рівним тоном промовляла вона, крейдою креслячи схему на дошці. — У центрі атома — ядро, довкола нього обертаються електрони. Здавалося б, таке маленьке, але саме в цій малій частинці прихована сила, що може зруйнувати чи створити новий світ.

Ада сиділа, дивлячись у зошит. Вчителька щось малювала, хтось із учнів жартував. Німфа, як прозвали її в школі, провела пальцем по аркушу, несвідомо намалювавши коло, а в ньому — точку.

Фарбована з подружками сиділи попереду, тихенько перемовляючись. Час від часу Ада бачила, як їхні голови поверталися в її сторону. Вона ковтнула слину, горло знову різало болем, а голос і не думав повертатись.

— Запишіть, — вчителька стукнула крейдою по дошці. — Атоми — основа всього. І навіть найслабший атом у правильних умовах здатен викликати вибух. — Пані зробила паузу, чекаючи поки всі запишуть, або принаймні хоча б зроблять вигляд. — Але атом рідко буває сам, — продовжила вчителька, креслячи нову схему. — Коли зустрічаються два атоми, вони можуть утворювати молекулу.

Вона написала на дошці «H₂» і підкреслила.

— Ось водень. Поодинці — нестабільний. Але варто йому знайти пару — і з’являється молекула, вже стійка. Два атоми разом — сильніші, ніж кожен окремо.

Ада глянула на цю формулу й записала в зошит, щоб ніхто не помітив її збентеження. Чорнило вивело на сторінці: «H + H = H₂». Ада обвела рівняння кружечком, ніби боялась його стерти.