Елемент сорок сьомий

Сміх у коридорі набирав обертів. Фарбована зробила знак подружкам, і ті миттю зреагували. Одна вихопила з рук Ади зошит і кинула на підлогу. Друга наступила на нього ногою, провівши брудною підошвою по обкладинці.

— Упс. Тепер воно відповідає твоєму рівню, — солодко прошипіла фарбована.

Ада нахилилась, щоб підняти зошит, але хтось різко штовхнув її ззаду. Вона впала на коліна, руки вдарились об холодну плитку. З гурту пролунав регіт. Хтось навіть вигукнув:
— Дивіться, новенька тепер кланяється!

Образа змішувалась із соромом, горло горіло, а голосу не було. Вона хотіла закричати, але вийшов лише глухий сиплий звук.

Фарбована присіла поруч, схилившись до самого вуха:
— Ти думаєш, тут будеш королевою? Ти тут — ніхто. Запам’ятай.

«Та я взагалі такого і не збиралась думати!» - промайнула в голові Ади.

Її подружка вилила прямо на голову Ади пляшку з соком.
— О, тепер ще й брудна. Вставай, красуне, зроби нам шоу, — сказала вона з кривою усмішкою.

Ада підвелась, але вся в напрузі — руки тремтіли, щелепа стискалась так, що боліло. Вона розуміла: якби зараз мала голос, сказала б щось, що змусило б їх заткнутись. Але мовчання грало проти неї.

Камера телефона, піднята кимось із натовпу, світила червоним кружечком запису. Її приниження знімали. Це було найстрашніше — не сама сцена, а те, що це може розлетітись по школі.

Фарбована задоволено підвелась і оголосила:
— А тепер слухайте всі! Наша новенька буде мовчати завжди, бо вона для цього створена. Може, навіть нове прізвисько їй дамо? Німфа. — Вона глянула на натовп, і учні зареготали, підхоплюючи.

— Німфа, Німфа!

Ада стояла, відчуваючи, як усередині все стискається. Вона хотіла втекти, але ноги ніби приросли до підлоги. Їй хотілося зникнути, розчинитись у повітрі, щоб не бачити цих поглядів і сміху.