Елемент сорок шостий

Наступного ранку Ада прокинулася від дивного відчуття. Її тіло наче обгорнуло холодом, голова важка, горло пекло, ніби вона ковтнула наждачний папір. Вона спробувала заговорити сама до себе, але замість звичного голосу вирвався лише хрипкий шепіт.

У дзеркалі відображення було все те ж саме — довге волосся, яскраві очі, гарні риси обличчя. Але саме це й було її прокляттям. Красиве обличчя, яке завжди дратувало інших.

Перед виходом вона перевірила телефон. Повідомлення від Нікса:
«Мене не буде в школі. Треба щоб морда зажила».
Ада посміхнулась.

У школі вона вже з перших кроків відчула погляди. Всі. Хлопці обертались, дівчата косились. Вона намагалася пройти швидше, але в коридорі дорогу перегородила Нанні. Її губи — яскраво-червоні, а на обличчі — вираз зверхності. Біля неї стояли ще дві подружки, схожі на копії, тільки фарбовані в інші кольори.

— О, подивіться, — з удаваним здивуванням протягнула фарбована. — Наша новенька прийшла.
Ада спробувала щось відповісти, але з горла вирвався лише беззвучний хрип.
— А що, голос загубила? — насмішливо засміялася одна з подружок. — То й добре, хоч слух не ріже.

Вони почали ходити навколо неї, як хижачки навколо здобичі.
— Знаєш, в нас тут є правила, — нахилилася фарбована ближче. — Красивих я не люблю. Красиві — це конкуренція. А ми конкуренції не терпимо, правда дівчата?

Одна з дівчат різко смикнула Аду за волосся. Інша штовхнула в плече. Вона ледь втрималась, щоб не впасти. Навколо вже зупинялися учні, спостерігаючи за видовищем. Хтось сміявся, хтось знімав на телефон.

Ада стискала кулаки, але не могла навіть сказати їм «Відчепіться». Голос відмовив остаточно. Вона мовчки дивилася у вічі фарбованій, і саме ця мовчазна впертість тільки більше злила ту.
— Не дивись на мене так! — гаркнула вона і знову штовхнула Аду. — Думаєш, раз гарненька, то всі будуть падати до ніг? Ні, мала, ми тебе швидко зламаємо.

Її подружки засміялися, підтакуючи.

Ада відчувала, як всередині закипає злість. Але безголосся, самотність і слабкість робили її вразливою. «Де та Ада, яка могла вдарити і принизити? Чому я не можу бути такою ж сміливою, як біля тата?..» — думка свердлила голову, поки вона стояла мовчки, ковтаючи образу.